Книжкова новинка – Роман Шухевич у громадсько-політичному житті Західної України 1920-1939 рр.

Нещодавно вийшла друком публікація дослідника Андрія Сови незнаних та малознаних досі документів, спогадів, нарисів, інтерв’ю, газетних публікацій, світлин про Романа Шухевича.

Про це йдеться на сайті видавництва "Апріорі".

 

Пропоноване видання присвячене постаті провідного діяча українського визвольного руху ХХ століття Романа Шухевича (1907–1950). Через його життя та діяльність читач може виразно відчути дух тієї унікальної доби національного відродження та боротьби українців західноукраїнських земель у 1920–1939 рр., що мала вирішальне значення для поступування визвольної боротьби українського народу у подальші роки.

Публікація незнаних та малознаних досі документів, спогадів, нарисів, інтерв’ю, газетних публікацій, світлин про Романа Шухевича дозволяють об’єктивно розкрити його життєвий шлях та актуалізувати чимало питань, які вирішуються на сучасному етапі українського державотворення.

Більшість текстів публікується за матеріалами державних, громадських і приватних архівів та книгозбірень, частину – передруковано з важкодоступних видань.

Книга супроводжується науково-довідковим апаратом. Для істориків, дослідників новітньої історії України, краєзнавців, викладачів та усіх тих, кого цікавить історія України ХХ століття.

Читайте також:

Книжкова новинка - "Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень"

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками