У Росії ще одного дослідника репресій заарештували за статтею про розбещення дитини

Директора Медвеж’єгорського районного музею (Республіка Карелія) в Росії Сергія Колтиріна затримали у справі про розбещення дитини.

Про це повідомляє "Медуза" з посиланням на регіональні та федеральні ЗМІ Російської Федерації. Це ж підвердив також Медвеж’єгорський районний суд.

Згідно з джерелом видання "Республика", Колтирін, нібито, "розбещував 13-літнього хлопчика протягом року", а тепер з’явився з повинною.

 Сергій Колтирін. Фото: сторінка Вконтакті

У справі, яку веде Слідчий комітет РФ, фігурує двоє чоловіків, яких підозрюють у скоєнні розпусних дій "за попередньою змовою або організованою групою" в листопаді 2018 року (пункт 4 статті 135 КК РФ). Ім’я другої особи не повідомляють.

У підпорядкуванні Медвеж’єгорського районного музею перебуває меморіальний комплекс у лісі Сандармох, де розташовані масові поховання репресованих під час Великого терору 1937—1938 років.

Ці поховання свого часу знайшов історик, керівник карельського товариства "Меморіал" Юрій Дмитрієв, якого тримають під арештом за подібним звинуваченням.

2016 року Дмитрієву висунули звинувачення у сексуальному насиллі щодо своєї неповнолітньої названої доньки. Представники російської та української громадськості, історики, політики заявляли про політичні мотиви в переслідуванні Дмитрієва і що справа проти нього сфабрикована.

Російські ЗМІ, які повідомили про арешт Колтиріна, називали його соратником Дмитрієва. Працівник одного з карельських музеїв у коментарі "Медузі" назвав Колтиріна однодумцем останнього: "Він [Колтирін — ІП] завжди був пропагандистом "Меморіалу".

Історик із Санкт-петербурга Анатолій Разумов у розмові з "Медузою" назвав Сергія Колтиріна "хранителем" Сандармоха. "Він казав, що це найважливіше в його житті. Усе, що діється, сприймаю як процес дискредитації Сандармоха. Адже затримано вже другу людину, яка берегла пам’ять цього місця", — додав Разумов.

Нагадаємо, історика і правозахисника Юрія Дмитрієва повторно затримали у кінці червня 2018 року. Йому висунули звинувачення в сексуальному насильстві стосовно його неповнолітньої прийомної дочки і заарештували на два місяці. У центрі "Меморіал" вважають нову кримінальну справу проти Дмитрієва політичним переслідуванням.

У 2016 році проти історика була порушена інша справа — за звинуваченням у розпусних діях відносно неповнолітньої прийомної дочки і виготовленні дитячої порнографії. У його комп'ютері виявили фотографії прийомної дочки, які слідчі назвали порнографічними. Сам Дмитрієв заявляв, що робив знімки, щоб відстежувати стан здоров'я дочки і звітувати перед органами опіки.

У квітні 2018 року суд першої інстанції виправдав Дмитрієва за основними статтями звинувачення, але це рішення оскаржила прокуратура. Пізніше Верховний суд Карелії скасував виправдальний вирок.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.