У Львові перепоховали 428 жертв політичних репресій

У Львові на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань № 76, перепоховали 428 жертв політичних репресій – в’язнів Пересильної тюрми № 25.

Про це повідомляє пресслужба Львівської ОДА.

 
ФОТО: Львівської ОДА

У співпраці з меморіальним музеєм "Територія терору" фахівці комунального підприємства "Доля" упродовж 2017-2018 років провели ексгумацію останків 428 в'язнів Пересильної тюрми № 25.

Присутні вшанували пам'ять загиблих покладанням квітів та лампадок до місця поховання та виконали Державний Гімн України. Також відбулась громадська панахида.


Пересильна тюрма № 25 була створена у Львові восени 1944 року радянською окупаційною адміністрацією.

Це була одна з найбільших тюрем такого типу в УРСР. У роки німецької окупації на цій ділянці міста знаходилось "львівське ґето". На території тюрми були розташовані 21 барак, приміщення адміністрації, госпіталь.

Тюрма була огороджена цегляним і дерев'яним парканом заввишки 3 м. Основним призначенням був збір та відправка в'язнів "етапами" у виправно-трудові табори ГУЛАГу.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.