АНОНС: Онлайн-семінар "Масові розстріли в тюрмах НКВД у 1941 році"

До 80-річниці вшанування пам’яті жертв розстрілів в’язнів у тюрмах Західної України у червні-липні 1941 року, Український інститут національної пам'яті організовує онлайн-семінар "Масові розстріли в тюрмах НКВД у 1941 році" за участі істориків та краєзнавців Києва, Львівщини, Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Чернівеччини, Вінниччини, Харківщини.

Про це йдеться на сайті УІНП.

 

Початок німецько-радянської війни обернувся для мешканців західних областей України драматичною сторінкою – масовими розстрілами в'язнів у тюрмах. Від 22 червня до початку липня 1941 року радянська влада знищила майже 22 тисячі людей. Таку ж практику застосували в центральних і східних регіонах.

Міжнародним правом такі дії підрозділів НКҐБ і НКВД кваліфікуються як злочин проти людяності. Вочевидь, саме тому десятки років його сліди спецслужби ретельно ховали. Завдяки "декомунізаційному пакету" законів, а саме про розкриття архівів репресивних органів, правда про перші дні німецько-радянської війни стає доступною.


Час: 17 червня, четвер, 11:00


Місце: трансляція на офіційному каналі УІНП в YouTube

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.