Спецпроект

У Вінниці вже рахують, скільки можна заробити на Гітлері

Губернатор Вінничини Микола Джига розраховує, що обласний бюджет матиме 2% додаткового доходу після створення історико-меморіального комплексу пам`яті жертв фашизму на території ставки "Вервольф".

"Крім популяризації Вінницької області як історичного краю, експерти порахували, що потік туристів до цього історико-меморіального комплексу пам`яті жертв фашизму буде таким, що обласний бюджет матиме 2% додаткового доходу", - сказав він, повідомляє Уніан.

Як відомо, доходи облбюджету на 2011 рік затверджено на рівні 2,2 мільярдів гривень, тож можна припустити, що за рік сума доходів становитиме більш як 40 мільйонів гривень.

Джига також розповів, що спершу територія ставки буде передано обласному краєзнавчому музею з одночасним отриманням статусу музею.

"Потім територія буде захищена, освітлена, введена пропускна система на територію ставки. Там буде побудовано павільйон з легких конструкцій і в ньому розташовуватиметься експозиція з трофейних предметів того часу. Природно, об`єкт буде взято під охорону", - сказав Джига.

Крім того, планується організувати на території відкритий майданчик, на якому буде виставлена військова техніка часів Великої Вітчизняної війни.

"І буде введено платний вхід для відвідин комплексу. Побачите, що тут буде паломництво", - переконаний Джига.

Як відомо, Джига ініціював створення туристичного маршруту на "Ставку Вервольф" (Вінницька область) до Дня Перемоги 9 травня 2011 року.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.