Спецпроект

Швейцарці і британці зацікавилися ідеєю Вінницької ОДА про музей у ставці Гітлера

Представники Великої Британії і Швейцарії вважають цікавим і соціально важливим створення історико-меморіального комплексу на території ставки "Вервольф" під Вінницею.

Як передає кореспондент УНІАН, про це вони повідомили у Вінниці під час семінару молодих мерів міст Східної Європи.

Зокрема, Посол Великої Британії в Україні Лі Тернер зазначив, що знає про існування такої експозиції і вважає, що це завжди буде цікаво для туристів: "Я знаю, що така експозиція є і це завжди буде цікаво для туристів. Тому що все, що стосується розвитку Другої Світової війни - завжди цікаво для наших громадян".

Директор Швейцарського бюро співпраці в Україні Мануель Єттер сказав, що питання створення подібного музею або меморіального комплексу у будь-якому випадку є надзвичайно чутливим з соціальної точки зору.

"Питання збереження пам`яті і сприйняття різними людьми історичної події може бути дуже соціальне чутливим, але я б хотів сказати, що ми підтримуємо ідею збереження людської пам`яті щодо трагічних подій, які відбувалися", - прокоментував Єттер.

Нагадаємо, що голова Вінницької обласної державної адміністрації Микола Джига наполягає на створенні туристичного маршруту до ставки Гітлера, який планується відкрити до дня Перемоги 9 травня 2011 року.

Голова ОДА стверджує, що обласний бюджет матиме 2% додаткового доходу після створення історико-меморіального комплексу пам`яті жертв фашизму на території ставки «Вервольф».

ДОВІДКА: Ставка Гітлера "Вервольф" (нім. Werwolf - "вовкулака") розміщувалася за 8 км на північ від Вінниці біля с. Коло-Михайлівка. Вона призначалася для управління військовими діями на Східному фронті, а деякі дослідники допускають, що і для подальших бойових дій у напрямі Ірану та Індії.

Будівництво велося з осені 1941 р., діяти ставка почала з квітня 1942; у березні 1944 р. напередодні німецького відступу ставку висадили у повітря.

"Вервольф" фактично був зменшеною копією головної ставки Гітлера "Вольфшанце" у Східній Прусії. Мала електростанцію, аеродром, водопостачання. Наземна частина - 81 дерев`яний будинок, підземна - три залізобетонні бункери, зокрема головний бункер Гітлера з товщиною стін 2,5 м, перекриттів - 4,5 м.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.