Спецпроект

РАДА УСЛІД ЗА ДУМОЮ ПРОТИ ПОРІВНЯННЯ СРСР ІЗ ТРЕТІМ РЕЙХОМ

Верховна Рада вважає аморальними спроби покласти на Радянський Союз однакову з нацистською Німеччиною відповідальність за розв'язання Другої світової війни.

За відповідний проект постанови №7405 в цілому проголосувало 233 депутати, повідомляє сайт Верховної Ради.

Даною постановою прийнято заяву парламенту, в якому ВР висловлює "стурбованість і протест проти спроб деяких політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів применшити історичне значення для України міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі (Німеччина)".

Нагадаємо, що суд над активними діячами нацистської Німеччини відбувся у Нюрнберзі у 1945-46 роки.

Як відбувався Нюрнберзький трибунал (ВІДЕО)

При цьому в тексті документу не уточнюється, про яких політиків і організації йдеться. Зате робиться висновок, що "піддаються ревізії підсумки Другої світової війни".

Єдиним конкретним місцем у заяві є така фраза: "Аморальними є намагання покласти на СРСР однакову з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її (Другої світової - ІП) розв`язання і тим самим виправдати нацистів, їхніх посібників за вчинені страхітливі злочини проти людства".

Сталін - Гітлеру: "Наша дружба скреплена кровью"

Верховна Рада підтримує прийняту 16 листопада 2010 Третім комітетом Генасамблеї ООН з ініціативи Російської Федерації резолюцію "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості", в якій містяться прямі посилання на статут і вирок трибуналу.

Співавторами цієї резолюції є Білорусь, Таджикістан, Туркменістан, Узбекістан, Казахстан, Киргизстан, КНДР, Еритрея, Ангола, Болівія, Венесуела, Габон, Гвінея, Зімбабве, Ірак, Індія, Куба, Нікарагуа, Судан, Уганда тощо.

Верховна Рада закликає парламенти держав світу підтримати дану резолюцію під час голосування на пленарному засіданні 65-ої сесії Генеральної асамблеї ООН.

Нюрнберг-1946 не засудив жодну "злочинну організацію"

У заяві також говориться, що український парламент "висловлює заклопотаність і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів і політичних організацій та рухів в Україні реабілітувати й навіть героїзувати колабораціоністів - посібників гітлерівців, виправдати їх злодіяння".

Не уточнюється, про яких конкретно політиків і "колабораціоністів" йдеться.

Нагадаємо, що проект постанови №7405 депутати ВР від КПУ Петро Симоненко й Ігор Алєксєєв зареєстрували у листопаді 2010 року - через тиждень після того, як аналогічну заяву прийняла Державна Дума РФ.

У цій заяві Дума висловила жаль з приводу того, що ряд європейських держав, які найбільшою мірою постраждали від гітлерівського нацизму, "прикриваючись уявною європейської солідарністю і тезами про свободу слова і зборів, не підтримали прийняту 16 листопада 2010 Третім комітетом Генеральної Асамблеї ООН резолюцію під назвою "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості".

Нюрнберг комунізму. В Камбоджі вперше у світі судять "червоних"

За постанову №7405 проголосували фракції Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина, сім позафракційних (серед них Васадзе, Буряк, Мартинюк, Грач і Черпіцький) депутатів і Арнольд Радовець із групи "Реформи заради майбутнього"

Нагадаємо, що вже другий місяць в Україні триває інформаційна кампанія "за" і "проти" вивішування прапора СРСР на адміністративних будівлях з нагоди Дня Перемоги.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.