Спецпроект

Один із проектів "музеєфікації" Десятинної - церква висотою 125 метрів

На місці Десятинної церкви може з'явитися височезна споруда.

Таким є один із варіантів, які розглядають на конкурсі, влаштованому міською владою, повідомляє "Перший національний".

Дев'ять проектів того, що може бути на місці Десятинки, вже півроку розглядає авторитетне журі з 15 архітекторів. Макети громадськості не показують, але, побоюючись забудови, археологи зробили фотографії можливих варіантів.

Серед них є, скажімо, споруда, вища за Лаврську дзвіницю, або гігантський храм на три тисячі осіб.

Археолог Гліб Івакін про плани музеєфікації першого храму на Русі

"Там є такі варіанти, ну наприклад, церква висотою 125 метрів, - сказав директор Інституту археології НАН України Гліб Івакін. - Це абсурд. Не можна нічого нового будувати на місці пам'ятки, взагалі всі роботи мають бути тільки з метою або збереження цієї пам'ятки, або дослідження".

Такі споруди можуть зруйнувати пам'ятку. Член журі Лариса Скорик заспокоює, мовляв, у конкурсі йшлося лише про музеєфікацію та консервацію залишків Десятинної:  "Багато проектів просто категорично відбігають від умов конкурсу".

Міфи і правда про Десятинну церкву

Зараз геологи беруть ґрунт на аналіз. За тиждень з'ясують, яке навантаження може витримати цей пагорб.

"Для подальших робіт, які, можливо, будуть тут проводитися, якість ґрунту матиме принципове значення, - сказав начальник геологічної експедиції Григорій Левітас. - Оскільки ми не знаємо, що знаходиться під нашими ногами".

Усі проекти і переможця обіцяють оприлюднити наступного тижня.

У березні 2011 року міністр культури Михайло Кулиняк запевнив, що на місці залишків фундаменту Десятинної церкви буде музей, а не церква.

Перед тим головний архітектор Києва Сергій Целовальник повідомив, що "над фундаментом Десятинної не буде побудовано нічого".

В листопаді 2010 року заступник міністра культури України Тімофій Кохан запевняв про протилежне: що указ про будівництво нової церкви підписав особисто Віктор Янукович, а головний архітектор Києва Сергій Целовальник обере найбільш відповідний проект із трьох замовлених.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.