Спецпроект

Музейники звернулися до прокуратури щодо "політичних православних"

Заповідник "Софія Київська" звернувся до прокуратури м.Києва з заявою про несанкціоноване захоронення на території заповідника (біля стін Кирилівської церкви) настоятеля парафії святих Кирила і Афанасія протоієрея Феодора Шеремета.

Про це ZN.UA повідомила директор "Софії Київської" Неля Куковальська. Окрім того, за її словами, документальні свідоцтва події було направлено до Мінкульту і Мінрегіонбуду.

Куковальська повідомила, що жоден державний орган не давав дозволу на це поховання. "Окрім того, благословення на це поховання не дала і Митрополія Української православної церкви", - підкреслила вона.

Прокуратура м.Києва прийняла справу у провадження, передоручивши її Подільській районній прокуратурі.

4 травня представники Союзу православних братств під керівництвом Валентина Лукіяника поховали біля стін Кирилівської церкви протоієрея Феодора Шеремета. Під час поховання стався конфлікт із працівниками заповідника, але до прибуття міліції парафіяни встигли поховати свого пастиря.

Нагадаємо, що музейні працівники перебувають у тривалому конфлікті з місцевою православною громадою, яка використовує храм за домовленістю із заповідником. Особливо він загострився тоді, коли настоятель громади вирішив зафарбувати фрески ХII століття масляною фарбою і винести з храму мармуровий іконостас та ікони Врубеля, оскльки вважали їх неканонічними. Тоді заповідник звернувся до світової громадськості, що зупинило намір настоятеля.

За даними сайту "Релігія в Україні", інша учасниця панахиди за отцем Феодором - регент київського храму в честь ікони Божою Матері "Нев'янучий цвіт" Наталя Савенко, яка раніше служила регентом у Кирилівській церкві, - назвала дії глави Союзу православних братств Валентина Лукіяника провокаційними.

Сайт нагадує, що у 2004 році від стін Кирилівського храму розпочиналися "хресні ходи" політичного характеру на підтримку кандидата на пост президента Віктора Януковича.

Ці марші, витримані у дусі засудженого УПЦ МП "політичного православ'я", організовувалися Валентином Лукіяником і тодішнім настоятелем приходу отцем Феодором Шеремемтою - незважаючи на неодноразові звернення з боку Київської митрополії УПЦ МП до настоятеля з вимогами припинити подібне вплутування церкви у політику.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.