Спецпроект

Одеська влада хоче перейменувати площу Незалежності

Керівництво Одеської міськради має намір перейменувати площу Незалежності, повідомив сьогодні на брифінгу перший заступник міської голови Сергій Черненко.

Як передає кореспондент УНІАН, за словами Черненка, "питання про перейменування однієї з центральних міських площ мало розглядатися вже на сьогоднішньому виконкомі міськради, але було знято з обговорення - проект рішення відправлено на доопрацювання".

Перший віце-мер уточнив, що керівництво міста планує перейменувати площу Незалежності на площу ім. Бориса Дерев'янка на честь редактора газети "Вечерняя Одесса", який загинув 14 років тому від кулі кілера.

"Справа в тому, - сказав він, - що Дерев'янко працював у районі нинішньої площі Незалежності (до проголошення державної незалежності України іменувалася площею 50-річчя СРСР). І я вважаю, що буде нормально і правильно, якщо ця площа буде перейменована на честь Бориса Дерев'янка, а існуючу площу ім. Дерев'янка (колишня площа Конституції СРСР) - на площу Незалежності".

Нагадаємо, що через три місяці Україна святкуватиме 20-річчя Незалежності.

Керівництво Одеської мерії також планує перейменувати вулицю Затишну в Уютну, вулицю Скісну - в Косвeнну, вулицю Івана і Юрія Лип у мікрорайоні Ближні Млини - у вулицю Федора Пішеніна.

Це викликало хвилю протестів городян проти політики нинішнього мера Олексія Костусєва, який народився в Сахалінській області Росії, але іменує себе "корінним одеситом".

Костусєв привітав одеситів плакатами з зображенням румунських окупантів

"Влада намагається нав'язати одеситам думки на ідеологічні теми, щоб відвернути їхню увагу від дійсно нагальних питань - тарифів і цін.., - пише газета "Свободная Одесса". - І свою організаційну і адміністративну недолугість намагаються прикрити фіговим листком із червоних прапорів, георгіївських стрічок і радянських пісень".

У березні 2011 року саме в Одесі місцева влада першою серед інших населених пунктів України проголосувала за вивішення на День Перемоги червоного прапора.

У квітні 2011 року Одеська міськрада проголосувала за додання до герба міста Зірки Героя СРСР. За словами Костусєва, про це його "попросили ветерани".

В оприлюдненій нещодавно заяві інтелігенції Одеси - зокрема, двадцяти найбільш авторитетних одеських учених-істориків - наголошується, що "дії ряду одеських політиків йдуть врозріз з деклараціями президента України Віктора Януковича..." Автори заяви висловлюють переконання, що "жоден український топонім, пам`ятник, меморіальна дошка в Одесі не мають бути скасовані".

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".