Спецпроект

Дії СБУ щодо істориків назвали поверненням до "холодної війни"

Українська Інформаційна Служба засуджує дії СБУ щодо співробітників музею "Тюрма на Лонцького" і обіцяє інформувати світову спільноту про повернення української влади до практики "холодної війни".

Про це йдеться у заяві УІС, яке є в розпорядженні "Історичної Правди". Наводимо текст заяви повністю:

"Як повідомили ЗМІ: в Україні починається нова хвиля політичних реперсій. Цього разу - проти 16 науковців-істориків - усіх працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Їх усіх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України "за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю".

Незважаючи на неодноразові роз'яснення компетентних фахівців - істориків та правників, численні звернення представників вітчизняних та світових академічних кіл, громадськості СБУ досі намагається кваліфікувати історичні матеріали як таємні, хоча не має на це підстав - закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, які містять інформацію про факти порушень прав та свобод людини і громадянина та незаконні дії органів державної влади, їх посадових осіб.

Світова українська спільнота все більше переконується, що "вуха" українських спецслужб «не чують» голосу власного народу, бо настроєні на московську хвилю.

Українська Інформаційна Служба розглядає це неподобство, як наступ на конституційні свободи громадян України, як пряме нехтування правами людини та виконання політичного замовлення чужої держави.

і ВИМАГАЄ:

Припинити тиск на істориків за надуманими звинуваченнями, повернути копії історичних матеріалів та оргтехніку, раніше незаконно вилучені у директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, відмовитись від повернення до ганебної практики ВЧК-НКВД-ГПУ-КГБ, давно засудженої цивілізованим світом.

Залишаємо за собою право розпочати широку кампанію інформування української та світової спільноти, дипломатичних представництв, урядів країн, міжнародних організацій про повернення України в стійло тоталітаризму, сповзання влади до риторики і практики "холодної війни".

У своєму прагненні не допустити порушення прав людини та повторної колонізації України будемо використовувати всі можливості: від міжнародних культурних, спортивних, економічних заходів, до проведення відповідних слухань на Всесвітньому форумі українців та парламентами країн вільного світу".

Нагадаємо, що 14 червня Служба безпеки України викликала на допит усіх 16 працівників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Їх трактують як "свідків" у кримінальній справі, відкритій Службою безпеки України за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.