Спецпроект

Синагога в Сатанові може впасти так само, як вежа у Кам'янці

Православний і римо-католицькі священики, працівники культури, громадські діячі, краєзнавці, представники влади б'ють на сполох з приводу катастрофічного стану визначної пам'ятки архітектури Поділля синагоги-фортеці в Сатанові.

Приводом для цього стала новина про руйнування Нової (Великої) вежі Кам'янець-Подільської фортеці, повідомляє Релігійно-інформаційна служба.

Автори звернення, яке отримала РІСУ, застерігають, що подібна доля може спіткати іншу пам'ятку XVI-го сторіччя - синагогу в Сатанові, яка є пам'яткою архітектури та історії національного значення.

"Як і замок в Кам'янці-Подільському, її зводили неприступною твердинею. Потужні, двометрової товщини, стіни оборонної синагоги були розраховані, аби витримати гарматний обстріл. Під час неодноразових татарських та турецьких нападів вони й витримували, - йдеться у зверненні. - На жаль, на сьогодні ці мури вкриті мереживом тріщин, що швидко розростаються. Якщо не вжити термінових заходів, уже найближчим часом цю історичну, художню та духовну пам'ятку чекає доля Великої вежі".

На думку підписантів, ця втрата стане вже безповоротною - унікальне коробове склепіння, яким вона перекрита, навряд чи може бути повторене. Обвал також знищить і вирізаний з каменю високохудожній бароковий арон-кодеш XVIII ст. - його теж навряд чи вдасться відтворити.

Про Сатанівську синагогу та інші пам'ятки унікального містечка (ЕКСКУРСІЇ)

"На превеликий жаль, у районному бюджеті відсутні кошти навіть на найнеобхідніші  аварійно-консерваційні роботи, не кажучи вже про повноцінну реставрацію, - стверджують автори звернення. - Тож звертаємося до усіх небайдужих, у першу чергу до бізнесменів-євреїв - врятуйте цю давню пам'ятку! Якщо для нас, українців та поляків, - це унікальна історична та високохудожня споруда, то для євреїв це ще й не аби яка святиня. Нагадаємо, що оборонна синагога в Сатанові є чи не найвизначнішою пам'яткою юдаїки не лише в Україні, але й усій Східній Європі".

Під зверненням  підписалися: Альберт Собков, селищний голова Сатанова; Олег Федоров, завідувач відділу культури та туризму Городоцької РДА; протоєрей Володимир Наглій, священик православного Свято-Троїцького монастиря, сел. Сатанів; священик Віктор Лутковський, настоятель римо-католицького храму Святого Станіслава, м. Городок Хмельницької обл.; священик Владислав Зарічний, ректор Інституту богословських наук, м. Городок; Борис Слободнюк, позаштатний співробітник служби охорони культурної спадщини Хмельницької ОДА, доглядач сатанівської синагоги на громадських засадах; Борис Коваль, генерал-майор запасу (м. Хмельницький); Оксана Походонько, директор районного будинку культури; Станіслав Гуменюк - художник, заслужений діяч культури і мистецтв Польщі; Ігор Олійник, краєзнавець.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.