Спецпроект

У Карпатах з військовими почестями перепоховали загиблих у 1939-му

На Верецькому перевалі у Сколівському районі Львівської області 20 серпня із військовими почестями перепоховали останки сімох січовиків Карпатської України.

В урочистостях взяли участь голова Львівської обласної ради О. Панькевич, заступник голови Львівської ОДА І.Стефанишин, представники громадськості Львівської та Закарпатської областей.

З 2008 року комунальне підприємство Львівської облради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій "Доля" проводить пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі.

Перше поховання - могилу із останками 10 січовиків - знайшли у листопаді 2008 року в околицях села Верб'яж Воловецького району Закарпатської області.

Як свідчать знайдені під час розкопок матеріали, це були вояки Карпатської Січі, розстріляні на Верецькому перевалі у березні 1939 р.

Один із лідерів ОУН називає можливі прізвища тих, кого знайшли на перевалі

Їх урочисто перепоховали на цвинтарі, на якому в майбутньому спорудять меморіал захисникам Карпатської України.

У серпні 2011 року пошуковці ексгумували останки ще сімох січовиків, які урочисто перепоховати 20 серпня.

Нагадаємо, що 1939 року на Верецькому перевалі угорські та польські прикордонники розстріляли близько 600 полонених бійців Карпатської Січі (армії Карпатської України) - багато з них були вихідцями з Галичини.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року