Спецпроект

Історики склали список людей, які рятували від Голодомору

Історики впорядкували список людей, які допомагали українцям вижити під час Голодомору-геноциду 1932-33 років. Всього до переліку доброчинців увійшло 150 імен.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Кожен із доброчинців, жертвуючи власним здоров’ям та комфортом, а часто й ризикуючи життям, рятував голодуючих від страшної смерті.

Роботу над списком ще в 2009 році розпочав Український інститут національної пам’яті в рамках всеукраїнської акції "Людяність у нелюдяний час". Тоді історики отримали значну кількість листів зі спогадами врятованих про своїх рятівників, а також очевидців доброчинності.

"Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення, - зазначив один із упорядників списку, історик Володимир Тиліщак. - Це і вчителі, й лікарі, й священики. Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців."

За словами історика, часто наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам’яті, й досі мешканці українських сіл пам’ятають своїх рятівників.

Спогади читачів УП про те, як їхні родини пережили Голодомор

Наприклад, голова колгоспу "Незаможник" у селі Великий Хутір на Черкащині Яків Дробот організовував громадську кухню, на якій роздавали хліб тим, хто найбільше потребував, а також дитячі ясла для сиріт та бідних.

Директор школи села Дударків на Київщині Василь Івчук організував у школі харчування для школярів усіх класів, завдяки чому протягом 1933 року врятував від голодної смерті всіх дітей шкільного віку цього села.

На Миколаївщині лікар Іван Картава з смт Березнегувате рятував життя хворим, продовжуючи їм перебування у лікарні, де надавалося харчування. Він також ділився з хворими харчами з власного пайка.

Були непоодинокі випадки, коли бездітні сім’ї брали до себе сиріт чи дітей із багатодітних сімей, в яких уже не було нічого їсти. Завдяки цьому діти виживали. Ті родини, які тримали корів, ділили молоко не лише серед своїх, але й віддавали опухлим з голоду сусідам.

Цей список стане частиною книги "Людяність у нелюдяний час", яка наразі готується до друку. Упорядники — історики Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко.

Як відомо, цьогорічна громадська кампанія до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору присвячена якраз тим, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті.

Учасники Громадського комітету наголошують, що без знання таких праведних людей-доброчинців у часи Голодомору національна пам’ять про цей злочин проти українського народу буде неповною.

Читайте також на цю тему:

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українці у 1932-33 роках

"В Україні було два Голодомори" - американський історик

"Чорні дошки". Економічний метод знищення населених пунктів (+список сіл)

Майже 60% українців вважають Голодомор геноцидом

Як Голодомор змінив свідомість людей

Радянська преса 1932-33: "В Україні відкриваються нові ресторани" (ФОТО)

Чому не було спротиву під час Голодомору?

"Активісти забирали речі і одежу. А потім на базарі продавали"

"Мою прабабусю врятував сон, який указав на сховок із зерном"

"Мама сиділа в калюжі крові і гралася, хлюпала долоньками"

"Одна родина наїлася мухоморів, щоб умерти - і завдяки їм вижила"

Італійсько-французький комікс про Голодомор. ФОТО

Голоди 1833 і 1933 років: різниця в політиці влади

Геббельс у 1935-му: "Голодомор був". Навіть нацисти визнали

Чеський підручник з історії. Як пишуть про Голодомор (ФОТО)

Більше матеріалів, присвячених 1932-33 рокам, читайте на ІП у темі "Голодомор".

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено…". Яким був стяг УПА?

Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.