Рибак назвав Крути КрутАми. Регіони відмовилися вшанувати Квітку Цісик. ОНОВЛЕНО

Верховна Рада з другої спроби прийняла постанови про відзначення дат з дня народження академіка Вернадського, Василя Каразіна та вшанування героїв Крут, постанову по Квітці Цісик провалили.

Спочатку депутати від Партії регіонів та комуністи провалили три голосування по Вернадському, Каразіну та героям Крут, повідомляє УП.

Регіоналка Ганна Герман заявила, що її фракція не голосувала за постанову щодо Вернадського через непорозуміння.

"Сталося непорозуміння через те, що ми не розчули прізвища... Його треба виправити", - сказала депутат.

Після цього депутати домовились, що повернуться до переголосування цих постанов та проголосують решту.

Під час голосувань Партія регіонів і КПУ двічі провалили голосування про відзначення 60-річчя з дня народження співачки Квітки Цісик [напевно, думали, що це підпільниця УПА :) - ІП].

Крім того, вони провалили голосування про відзначення 150-річчя з дня народження Тимофія Бордуляка [письменника і священника УГКЦ з Галичини XIX-XX сторіччя - ІП].

Більшість підтримала постанови про  відзначення дат з дня народження академіка Вернадського, Василя Каразіна та вшанування героїв Крут.

При цьому, коли голова ВР Bолодимир Рибак оголошував постанову щодо героїв Крут, він назвав це боєм під КрутАми, переплутавши наголос.

За постанову про святкування подвигу героїв бою під Крутами проголосували 339 народних депутатів з 415 зареєстрованих в залі, повідомляє "День".

Автор постанови Олег Тягнибок, лідер партії "Свобода", запропонував щорічно святкувати подвиг героїв бою під Крутами на державному рівні, а також звернутися до президента України з проханням про подання звання "Героя України" українським студентам, які загинули в цьому бою.

Крім того, депутати проголосували за низку постанов про відзначення пам'ятних дат: 300-річчя з дня народження Івана Григоровича-Барського, 200-річчя з дня народження Семена Гулака-Артемовського, 100-річчя з дня народження Василя Свиди, 150-річчя з дня народження Євгена Петрушевича, 240-річчя з дня народження Василя Каразіна, 190-річчя з дня народження Костянтина Ушинського, 110-річчя з дня народження Наталі Забіли, 120-річчя з дня народження Василя Василька, 150-річчя з дня народження Владислава Городецького, 110-річчя з дня народження Бориса Гмирі, 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської.

Парламент також підтримав постанову про відзначення 1025-річчя заснування міста Лубни Полтавської області, 70-річчя Національного заслуженого академічного українського народного хору ім.Грігорія Вєрьовки й 100-річчя Національної музичної академії ім.Чайковського.

Дивіться також:

Янукович про Сталіна: "Тота-тота-тоталіризм"

2010: Янукович заплутався у слові "археологія". ВІДЕО

Що означає слово "шлепер"? СКАНИ

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.