Спецпроект

ДВІ ТРЕТИНИ УКРАЇНЦІВ ВВАЖАЮТЬ ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ

Майже дві третини (66%) українців погоджуються із твердженням, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу.

Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на результати дослідження, проведеного соціологічною групою "Рейтинг" у жовтні 2013 року.

Не погоджуються з таким твердженням 22% опитаних, ще 12% не визначились з цього питання.

За останні чотири роки зафіксовано найбільший відсоток респондентів, які вважають Голодомор геноцидом. Водночас різко - з 34% - зменшилася кількість незгодних з таким твердженням.

Зокрема, згідно з результатами досліджень соціологічної групи "Рейтинг", у 2010 році цей відсоток становив 61%, у 2011 і 2012 роках – менш як 60%.

Дослідження проводилося 26 вересня – 6 жовтня 2013 року. Всього опитано 2 тисячі респондентів.

Дивіться також:

36% українців вважають Сталіна великим вождем

83% українців хочуть, щоб Україна була незалежною

82% українців вважають День Перемоги великим святом

59% українців вважають Голодомор геноцидом - березень 2012 року

57% українців не вважають УПА борцями за незалежність

Інші матеріали на тему "Соціологія"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.