У Донецьку фанату інкримінують "дрібне хуліганство" за прапор ОУН

У Донецьку під час футбольного матчу "Металург" - "Металіст" міліція затримала уболівальника харківської команди, який розгорнув на трибуні червоно-чорний прапор.

Про це повідомляє Чемпіон із посиланням на прес-службу ГУ МВС України у Донецькій області.

"Під час другого тайму один з фанатів демонстративно, для загального огляду, вивісив чорно-червоний прапор українських націоналістів, який у списку ФІФА відноситься до заборонених, - пояснюють правоохоронці. - Дії порушника були припинені стюардами спільно зі співробітниками міліції".

На 34-річного харків'янина правоохоронцями було складено адміністративний протокол за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство), стверджує segodnya.ua.

Як відомо, 27 вересня 2013 року Міжнародна федерація футболу (ФІФА) застосувала санкції щодо українських вболівальників після матчу Україна – Сан-Марино, який відбувся у Львові.

Санкції були застосовані за використання частиною фанатів піротехніки, неонацистських символів і гербу дивізії "Галичина", однак у медіа поширилася невірна інформація, нібито причина санкцій - прапор ОУН.

При цьому виявилося, що у перелік образливих та расистських символів у буклеті організації "Футбол проти расизму в Європі" (FARE - партнер УЄФА і ФІФА в боротьбі з дискримінацією на стадіонах) справді включено червоно-чорний прапор ОУН (бандерівської), портрети Степана Бандери та Романа Шухевича і герб дивізії СС "Галичина".

10 жовтня 2013 року координатор FARE в Україні заявив, що червоно-чорні прапори не заборонені на стадіонах в Україні, і стюарди матчів не повинні вилучати цю символіку.

23 жовтня Федерація футболу України закликала FARE вилучити прапор ОУН зі списку забороненої символіки.

26 жовтня на стадіоні "Металіст" у Харкові у вболівальників "Карпат" відбирали червоно-чорні прапори.

Дивіться також інші матеріали за темою "Символіка"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.