В Інтернеті запрацював віртуальний музей Василя Стуса

У мережі з’явився віртуальний Музей Василя Стуса. В експозиції — рукописи, приватні речі, світлини українського поета, а також аудіозаписи його виступів, листи до друзів і колег та різні мистецькі інтерпретації його творів.

Проект створили на волонтерських засадах, тому поки на сайті є лише 5% матеріалів, які вже вдалося зібрати. Ресурс продовжують наповнювати інформацією. Керівником проекту є літературознавець Дмитро Стус, син поета. Розробкою займалася компанія компанія Infopulse, повідомляє "Читомо".

"Музей" розвиватиметься як проект і продукт неоднорідного громадянського суспільства України, реагуватиме на актуальні проблеми сучасності через вивчення й аналіз історичного контексту недалекого минулого. Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині минулого століття", – зазначають автори проекту.

 

Крім відомостей про життєвий шлях і творчість Стуса, на сайті музею можна буде дізнатися і про інших відомих українських персоналій, котрі так чи інакше були пов’язані з поетом. Зокрема, Аллу Горську, Івана Світличного, Андрія Сахарова та інших.

"Віртуальний інтерактивний музей – це вікно у приватний світ людини і водночас частина великої історії, що складається з мікроісторій реальних людей, – розповідають ініціатори проекту. – Тут ми хочемо показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав та продовжує впливати на український соціум своїми творами, вчинками і, врешті, самою присутністю. Такий погляд на історію дозволить глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонувати молоді приклади пошуку себе у світі".

Сайт складається з низки розділів, які відображають певний життєвий етап у біографії Стуса. Кожен розділ у собі містить підрозділи "Територія", "Людина", "Соціум" і "Світ", які надають усеохопні відомості про час і простір у якому жив, творив і боровся поет. 

Відвідати віртуальний музей Василя Стуса можна за посиланням.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.