Верховна Рада закріпила за розкопками на Поштовій площі статус пам'ятки й музею

5 липня Верховна Рада проголосувала за постанову "Про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі". 294 народних депутати підтримали рішення про створення музею.

Документ, який набув чинності з моменту прийняття, передбачає присвоєння місцю археологічних розкопок на Поштовій площі статусу пам’ятки національного значення та створення музею. У такий спосіб парламент рекомендує Кабінету міністрів ужити заходів для збереження об’єктів історико-культурної спадщини на Поштовій площі та створити музей під назвою "Центр середньовічного міста", — передає "Антиквар".

У пояснювальній записці наголошується, що музей має стояти на автентичній основі, на тому самому місці, де археологи розкопали культурний шар ХІІ століття.

Головним змістом музеєфікації досліджених на Поштовій площі об’єктів є їх збереження "in situ" (тобто, у місці виявлення). Будівництвом і подальшою долею підземного археологічного музею (створеного саме на Поштовій площі!) має опікуватися державна влада… Нема сумніву, що такий музей, під який бажано віддати весь підземний простір стане місцем паломництва киян і гостей столиці", — підкреслюють автори проекту.

Окрема пропозиція — внести об’єкт культурної спадщини "Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва" на Поштовій до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією "Пам’ятки національного значення". Таким чином на території об’єкта заборонять проводити будівельні роботи.

Розкопки на Поштовій площі велися у 2014—2017 роках на площі понад 2000 кв. м. Археологи віднайшли частину міста ХІІ століття, з дерев’яними парканами, настилами, рештками зрубів та інших споруд.

Компанія "Хенсфорд-Україна" планувала звести тут підземний торговельно-розважальний центр. Забудовник запропонував компромісний варіант із відведенням під музей частини одного з поверхів ТРЦ та можливість побачити фрагмент розкопок крізь скляну підлогу.

21 червня Київської міської ради ухвалила рішення щодо збереження артефактів, знайдених під час розкопок на Поштовій площі.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.