У Дніпрі знайшли фундамент старої церкви, під якою міг бути похований Олександр Поль. ФОТО

У Дніпрі встановлено місце розташування Лазаревської церкви, у склепі якої, ймовірно, поховано першого почесного громадянина Катеринослава, громадського діяча Олександра Поля.

Про це на брифінгу поінформували міський голова Дніпра Борис Філатов, директор КП "Етнографічні парки Дніпра" Дмитро Каюк та дослідник історії міста Артем Костюк, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Спільними зусиллями нам вдалося встановити з ймовірністю 99,9% передбачуване місце поховання першого почесного громадянина нашого міста Олександра Поля. Завдяки проведеним дослідженням ми встановили, що фундамент Лазаревської церкви знаходиться в іншому місці", - сказав міський голова.

Філатов вважає, що ця подія стане знаковою і допоможе відкрити нову сторінку в історії міста, тому що Поль – це символ, людина, яка об'єднує усіх, яка відновила місто.

"Це людина, якій ніхто не вірив, але він заряджав усіх своїм ентузіазмом, ерудицією, екстраординарністю. Його постать ні в кого не викликає відразу, його по праву можна вважати навіть засновником Катеринослава.

Зрозуміло, що він належить до іншої історичної епохи, однак уся слава і подальша доля Дніпра як промислового міста зобов'язані Олександру Миколайовичу Полю", - наголосив він.

 

Мер також зауважив, що попередньо було проведено низку консультацій, аби визначити метод ідентифікації останків. Серед варіантів, зокрема, антропологічна експертиза, адже дослідникам відомо, що Поль мав особливості будови черепа.

Не відкидають проведення й ДНК-експертиз, відомо, що нині живі родичі Поля по сестринській лінії.

Різні історичні дані стверджують, що Поля було поховано у склепі під Лазаревською церквою. Це – територія колишнього Севастопольського кладовища.

У середині минулого століття, за часів комуністичного режиму, церкву та цвинтар було знищено. Тривалий час вважалося, що рештки фундаменту споруди знаходяться в основі кургану-меморіалу на честь загиблих під час оборони Севастополя у Кримській війні 1853-1856 років. Тож на той час про жодні пошукові роботи не йшлося.

 

Як пояснив директор КП "Етнографічні парки Дніпра" Дмитро Каюк, після смерті Олександра Поля, незважаючи на його високу популярність, не лишилося жодного свідчення чи опису його могили і вона вважалась втраченою.

За радянських часів могилу "поміщика, який для трудового народу нічого корисного не зробив" й не поспішали шукати.

За його словами, ситуація почала змінюватися наприкінці 80-х років, коли історики почали цікавитись фігурою Олександра Поля та шукати останній його прихисток.

"Було багато досліджень. Наша команда, сформована Борисом Альбертовичем (мер Дніпра Філатов – ред.), у 2016 році провела перший круглий стіл. Увесь цей час ми працювали над вивченням життєдіяльності Поля і пошуком місця його поховання. Улітку минулого року було створено робочу групу", – додав Каюк.

Нині здогадки про розташування церкви спростували. Зробити це вдалося за допомогою картографічних і фотодокументальних спостережень дніпровського дослідника Артема Костюка.

Торік він здобув муніципальний грант у програмі "Культурна столиця" і за ці кошти придбав німецькі аерознімки Люфтваффе від 1944 року.

Саме зіставлення цих світлин з наявними картографічними матеріалами вказало на точне місце розташування залишків Лазаревської церкви. Вона виявилася трохи південніше від наявного кургану-обеліска. Згодом це підтвердила археологічна розвідка у вигляді шурфів.

 

"Думаючи, що церква знаходиться під курганом, я зробив для двох об'єктів спільну точку. Тоді програма видала мені серйозні викривлення. Така помилка означала те, що точку було встановлено неправильно. Тоді я прибрав її, синхронізував знімки. Зрештою побачив, що будівля церкви знаходиться південніше кургану", – зазначив Костюк.

Міський голова Дніпра повідомив, що вже 18 травня, у День музеїв, на встановленому місці почнуться археологічні розкопки. У випадку, якщо під фундаментом у склепі буде знайдено останки, проведуть антропологічну експертизу, а за можливості й ДНК.

Надалі на місці поховання Поля міська влада планує створити пантеон або ж кенотаф почесних громадян Дніпра. Відомо, що крім Поля на території того кладовища знаходилися могили також інших видатних містян.

"Це буде місце, що належатиме всім містянам. Там не стоятиме церква жодного з патріархатів. Щоб уникнути будь-яких претензій, одразу кажу про це", – підкреслив Філатов.

 


ДОВІДКА. Олександр Поль (1 вересня 1832 – 7 серпня 1890 рр.) – український дослідник-археолог українсько-німецького походження, верхньодніпровський поміщик, шляхтич, краєзнавець і підприємець, меценат і громадський діяч.

Брав участь у впровадженні селянської, земської і судової реформ на Катеринославщині, 15 років присвятив вивченню залізних руд Кривого Рогу і доведення їхнього промислового значення.

Особисто сприяв тому, щоб у 1881 році розпочались промислові розробки, які визначили подальший бурхливий економічний розвиток Придніпровського регіону.

Нині у Дніпрі Полю встановили пам'ятник, назвали проспект та вулицю.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.