На Чернігівщині горіла церква періоду Гетьманщини. ФОТО

29 лютого, о 6.50 ранку до поліції Чернігівської області від рятувальників надійшло повідомлення про те, що загорівся храм у чоловічому монастирі в селі Домниця Менського району.

На місце події виїхала група реагування патрульної поліції Менського відділу поліції. За попередньою інформацію, пожежу спричинила несправність опалювальних приладів, повідомляє Чернігівський Формат.

 

"Велика трагедія сталася в цю ніч. На території Домницького монастиря, який збудував Мазепа згоріла церква "Святої Параскевії". В цій святині знаходилось дуже багато цінних та святих ікон.

Церква кам'яна. Невже це підпал, бо миттєво згоріла. Люди бійтеся Бога не паліть святинь це великий гріх", – прокоментував депутат обласної ради Василь Леоненко.

 

За повідомлення УПЦ МП Чернігівської і Новгород-Сіверської єпархії: "Милістю Божою ніхто не постраждав під час порятунку святинь з палаючого храму, але для відновлення пам'ятника архітектури XVIII ст. знадобляться сотні тисяч гривень.

Братія монастиря звертається до всіх небайдужих з проханням про молитовну і матеріальну допомогу у відновленні святині".

 


ДОВІДКА. Домницький монастир
заснований на початку 60-х років XVII століття пустельником отцем Климентієм. У 1693 році архієпископ Чернігівський Святитель Феодосій Углицький благословив будівництво нового монастиря з корпусом келій та собором Різдва Богородиці.

Роботи велися старанням гетьмана України Івана Мазепи. Пізніше, гетьман Іван Скоропадський будує нову каплицю для чудотворної ікони Богородиці Домницької, а потім і храм Преображення Господнього з братською трапезною. У 1714 році на кошти сотника Йосипа Сичевського побудована церква святої Параскеви.

 

У радянські часи нелегка доля спіткала Домницький монастир: на його території розташувалися комуна, сільськогосподарська артіль, лікувально-трудовий профілакторій, притулок для бездомних дітей. Останні роки на території обителі була виправна колонія.

У 1992 році парафіяльній громаді Домницького монастиря був переданий трапезний храм святої великомучениці Параскеви. У 2011 році – храм Різдва Пресвятої Богородиці, який був повністю відреставрований, у липні 2016 року у ньому відбулося перше богослужіння.

Комплекс споруд Домницького монастиря – пам'ятка архітектури національного значення (охронний номер 1866-Н/0). До нього належать: собор Різдва Богородиці, трапезна церква Параскеви П'ятниці, дзвіниця.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.