На Полтавщині відновили меморіальну дошку майору УПА

У селі Березова Рудка відновили зруйновану меморіальну дошку командиру сотні “Східняки” УПА, уродженцю села Миколі Савченку «Байді»

Про це повідомляє сайт "Новини Полтавщини" з посиланням на в.о.голови Гадяцької РДА Сергія Бондаренка. За його словами, поруч встановили відеокамеру, щоб у майбутньому убезпечитись від зазіхань вандалів. Виготовлення і встановлення дошки і відеоспостереження профінансувала Петрівсько-Роменська ОТГ.

"Гадяцька РДА демонструє єдиний підхід з вшанування пам'яті борців за незалежність. Ми шануємо захисників України різних історичних періодів: УПА, АТО, ООС", – зазначив Сергій Бондаренко.

Нагадаємо, у грудні минулого року вандали зруйнували меморіальну дошку, яка знаходилася на фасаді місцевої школи.

Меморіальну дошку відкрили у 2016 році зусиллями Спілки політв'язнів і репресованих українців у Польщі (саме коштом цієї організації виготовлено дошку), РДА та депутатів районної ради. В урочистостях тоді брали участь учні Березоволуцької школи, мешканці села, посадовці з РДА, співробітник Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд, гості з Польщі.

"У Петрівсько-Роменській ОТГ, зокрема в с. Березова Лука, шанують пам'ять про свого видатного земляка. Це місце пам'яті також є важливим чинником патріотичного виховання місцевої учнівської молоді. Закон України "Про правовий статус та вшанування памяті борців за незалежність України у 20 ст." має наповнюватись реальним змістом, тож я вдячний райдержадміністрації, депутатам і голові ОТГ Валентині Бугайовій за ефективне вирішення проблеми", – сказав регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

 

Микола Савченко ("Байда") народився 20 лютого 1921 року у с. Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. Під час служби в РСЧА отримав звання лейтенанта, а під час відступу частин Червоної армії залишився на Полтавщині. У кінці 1943 року Микола Савченко перебирається на територію західної України і вступає до лав УПА в Карпатах, де його призначають командиром підрозділу ВО-5 "Маківка" на Дрогобиччині. У серпні 1944-­го Савченко очолив сотню "Східняки", у якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. Згодом його сотня "Байди" ввійшла до Лемківського загону ВО-6 "Сян". У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на територію північно­східної Тернопільщини. Був  на посаді курінного ад'ютанта й підвищений до старшого булавного, згодом призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ "Лемко" та командиром Перемиського куреня.

У серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом "Байди" здійснив успішний рейд на Захід. А у 1948 році Микола Лаврінович був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном. Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в УАПЦ, громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Україні) став одним із організаторів Об'єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. У 1973 році проявив себе з-­поміж ініціаторів створення Торонтського Видавничого комітету "Літопис УПА", став його засновником, членом та співробітником. Помер легендарний командир УПА "Байда" 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.