У Польщі відкрили відреставроване кладовище вояків УНР. ФОТО

У місті Ланьцут (південний схід Польщі) відбулося урочисте відкриття відновленого кладовища, де поховані вояки УНР.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Участь у церемонії взяли понад 100 осіб: члени української діаспори, українські дипломати та представники української та польської влади.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця підкреслив, що вшанування солдатів та офіцерів армії УНР, є обов'язком, оскільки вони боролися за вільну України, Польщу і Європу від більшовизму.

"Вони герої України та Польщі і ми повинні про це пам'ятати. Ми також повинні пам'ятати, що наш спільний союз є гарантією безпеки в Європі, безпеки й розвитку наших вітчизн і наших народів", - підкреслив Дещиця.

Він додав, що завдяки полеглим 100 років тому українським солдатам й офіцерам українці і поляки разом зараз "торують шлях добросусідських відносин".

 

Голова Українського інституту національної пам'яті України Антон Дробович нагадав, що у Ланьцуті поховано 550 солдат й офіцерів армії УНР. Він наголосив, що українці і поляки 100 років тому об'єднали свої зусилля проти більшовиків, розуміючи, що загроза є "катастрофічною".

За його словами, важливо говорити про ці перемоги, які відбулися сторіччя тому, оскільки Росія зараз знову атакує і хоче захопити східну Європу.

"Зараз тут відбувається не якась формальна процедура, а урочистість, яка свідчить про те, що ми пам'ятаємо про героїчні вчинки предків", - наголосив Дробович.

Він додав: це також має бути прикладом для сучасних поколінь військовослужбовців і свідченням того, що подвиги предків не є марними і вони не будуть забуті.

Віцемаршалок Сейму РП Ришард Терлецький підкреслив, що в 1920 році поряд з польською армією боролася також й українська, а полковник армії УНР Марко Безручко очолював героїчну оборону від більшовиків міста Замосць.

 

"Тисячі українських солдатів тоді боролися разом з польськими товаришами по зброї. Це важлива подія в історії наших країн. Цей союз, коли українці допомогли нам виграти битву",- констатував польський політик.

Голова управління з питань ветеранів та репресованих осіб уряду РП Ян Юзеф Каспшик звернув увагу, що століття тому українці спільно з поляками зупинили похід Росії на Європу з її імперськими намірами.

"Ми вшановуємо тих, хто віддав життя за те, щоб Україна, Польща і Європа залишалися вільними. Вони залишили нам заповіт будувати братерство під польським на українським народами",- підкреслив Каспшик.

 

Своєю чергою голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима зазначив, що це століття не було "втраченим часом" для польсько-українських відносин, оскільки хоч про це не можна було говорити в часи комуністичної Польщі, то пам'ять про союзництво Юзефа Підсудського і Симона Петлюри зберігала еміграція.

Він наголосив, що зараз у Польщі є багато місць, де українці та поляки можуть спільно зустрічатися і згадувати про події героїчного минулого. Серед таких місць він назвав Холм, Александрув Куявський, Тарнув, Ланьцут тощо.

 

Священнослужителі УГКЦ та військові православні капелани з України відслужили молебень у пам'ять про загиблих українців. Вони вручили українські церковні нагороди особам, які доклали зусиль до відновлення українського військового кладовища в Ланьцуті. Згодом, українці та поляки поклали вінки до монумента воякам УНР на кладовищі та спільно посадили на цвинтарі калину.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.