У Росії оголосили конкурс на краще використання Мавзолею

Організатори конкурсу вважають, що Леніна потрібно все-таки поховати

Як повідомляє Главком, союз архітекторів Росії оголосив Всеросійський конкурс на кращу концепцію ре-використання Мавзолею Володимира Леніна на Червоній площі.

Роботи приймаються до 19 жовтня. Конкурс організований в рамках фестивалю "Зодчество", який пройде в Москві з 11 по 13 листопада у виставковому комплексі "Гостинний двір".

 

У заключний день фестивалю організатори оголосять переможців. До участі в конкурсі запрошені дипломовані архітектори і авторські колективи, студенти, художники, дизайнери, а також всі громадяни Росії і країн СНД.

"Учасникам конкурсу пропонується розробити фор-ескіз проекту ре-використання Мавзолею В.І. Леніна на Червоній площі в Москві в якості музею, присвяченого його проектування та будівництва, а також організувати маршрут, що з'єднує будинок на вулиці Воздвиженка з мавзолеєм на Червоній площі", - йдеться на сайті організатора.

Також в заяві уточнюється, що інші ідеї ре-використання Мавзолею "не тільки допускаються, але і вітаються".

Мета заходу - "створити банк ідей". СА уточнив, що "ніякого політичного замовлення на проведення конкурсу немає". У положенні конкурсу затверджується, що знаходження Леніна в мавзолеї, "в самому серці країни, що усвідомила історичні помилки минулого", суперечить сучасним уявленням про фіксацію "вічної пам'яті" і є порушенням російської православної традиції, а також волі вождя.

Переможці конкурсу отримають Дипломи Союзу архітекторів Росії і стануть героями спеціального випуску YouTube-каналу ОpenArch, уточнюється на сайті.

Його організатори ставлять під питання функціональне призначення Мавзолею зберігати у вічності тіло вождя Жовтневої революції, і вважають, що Леніна потрібно все-таки поховати. Як аргумент російські архітектори наводять свідчення волевиявлення Леніна бути кремованим, описані в спогадах В.Д. Бонч-Бруєвича. Також є докази, описані в спогадах Н.К. Крупської, що вождь соцреволюції хотів бути похованим на Волковському кладовищі.

На думку більшості істориків, рішення муміфікувати тіло Леніна для його збереження у вічності в Мавзолеї на Червоній площі належить Йосипу Сталіну, культ особистості якого був розвінчаний відразу після його смерті ще в середині минулого століття.

"Цілком очевидно, що в майбутньому тіло В.І. Леніна буде віддане землі, відповідно до його побажання і російської православної традиції", - зазначають члени Спілки архітекторів Росії.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.