У Львові відкрили мурал "Петро Франко. Повернення (з) легенди"

У Львові відбулось відкриття муралу з портретом Петра Франка, 130-ліття якого святкуємо цього року

Відомий художник Святослав Владика та творча група "Sacred Universe" намалювали мурал на підпірній стіні музею на вул. Івана Франка, 150.

"Насамперед хочу подякувати усім працівникам за вашу працю і за ваші ініціативи. За те, що стільки робите для того, аби популяризувати славний рід Франків. Петро Франко здійснив неоціненний внесок у становлення української державності, авіаційну, видавничу та дослідницьку справу, розвиток спорту, молодіжного руху, хімічної науки.

І сьогодні мене переповнюють радість і гордість за те, що Львівщина так гідно вшановує пам'ять Франкового сина. Нещодавно, на свято Покрови, у Нагуєвичах відкрили перший в Україні пам'ятник Петрові Франку, сьогодні ми свідки відкриття муралу.

Дякую митцеві Святославу Владиці за довершену роботу, ініціаторам та організаторам створення муралу, та усім, хто доклався до реалізації цього важливого проєкту", - зазначив під час відкриття муралу голова Львівської ОДА Максим Козицький.

 

"Сьогодні ми маємо честь бути тут, на відкритті проєкту, присвяченого інженерові-хіміку, науковцеві, педагогу, письменнику, винахіднику, депутату, авіатору, воїну, але на жаль, досі мало відомій постаті.

Цей проєкт зародився завдяки солідарності людей, які не говорять багато, але роблять швидко і якісно. Вкотре дякую за можливість створення муралу облдержадміністрації, адже у день народження музею Франка, 10 жовтня, ми отримали подарунок – Сертифікат на реалізацію арт-проєкту "Петро Франко. Повернення" на суму 98 тис гривень", - розповів директор Дому Франка Богдан Тихолоз.

Під час відкриття франкознавиця, доцент ЛНУ імені Івана Франка Наталя Тихолоз розповіла про життя і творчість Петра Франка. Вітальне слово виголосила також Анастасія Слюсаренко, очільниця Львівського осередку Пласту. Святослав Владика, художник, автор муралу, поділився своїми враженнями від творчої праці.

Музичний супровід заходу створила Національна Львівська державна академічна чоловіча хорова капела "Дударик". Почесну варту несли пластуни та члени Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.