Записаний у мертві: крутянець Пітенко пережив власний некролог
Його ім’я опинилося серед загиблих під Крутами, але документи вперто свідчать про інше. Миколу Пітенка оплакали як крутянця, хоча він, імовірно, вижив, повернувся до навчання й збудував кар’єру в радянській медицині. Як так сталося, що одна людина одночасно належить і до списку полеглих, і до живих?
19 березня 1918 року на першій сторінці київської газети "Нова рада" опубліковано три некролога. Усі – про крутянців, хлопців, які потрапили у полон до росіян і були розстріляні агресорами всупереч логіки, здорового глузду та моралі.
Найперший некролог – від Всеукраїнської фельдшерсько-акушерської спілки. У ньому – сім прізвищ: Борозенко-Конончук, Пурік, Пітенко, Сірик, Головащук, Дикий, Чижов. Біографічні дані Олександра Борозенка-Конончука, Андрія Дикого, Сидора Пурика-Пуриченка, Кирила Головащука, Миколи Чижова уже більш-менш відомі. Про Сірика наразі нічого не відомо.
Щодо Андрія Дикого вдалось встановити, що інформація у некролозі – недостовірна, у тому бою він вижив, невдовзі одружився, згодом залишився у підконтрольній росіянам-комуністам Україні та зробив там неабияку військово-медичну кар'єру.
А от із Пітенком із того некролога ситуація заплутана, але й цікава.
У 1994 році дослідник Олександр Коваленко віднайшов у Державному архіві міста Києва заяву слухача медичного факультету Українського народного університету Миколи Пітенка такого змісту:
"Зважаючи на те, що я весь час був у студентському січовому курені, зараз не маю ніякої посади і моє матеріальне становище дуже скрутне, маю честь прохати увільнити мене від плати за право навчання на першому семестрі медичного факультету. м.Київ, 28.11.1918 року".
Цей документ дає підстави ототожнити студента Миколу Пітенка зі згаданим у некролозі Пітенком, адже в бою під Крутами брав участь Студентський січовий курінь. Але заяву він писав у листопаді, а бій був у січні. Вижив? Чи все ж таки однофамілець або близький родич?
Хто ж такий Микола Пітенко?
Поверхневий пошук приводить нас до статті про Миколу Фалалійовича Пітенка в Енциклопедії сучасної України з відсилкою до "Журнала ушных, носовых и горловых болезней", у № 4 за 1968 року якого надруковано пам'ятну статтю про нього. З цих публікацій стає відомо, що Микола Пітенко - лікар-отоларинголог, доктор медичних наук та професор. Закінчив у 1923 році Київський медичний інститут. Працював там же, а у 1932-1960 рр. – в Північній Осетії. Відтак повернувся до Києва та працював в НДІ отоларингології.
Про участь у бою під Крутами, або ж у будь-яких проявах українського національного руху у тих статтях – ані слова (це зрозуміло, адже в радянській статті про це точно не писали б, а для Енциклопедії сучасної України потрібно було би авторитетне опубліковане дослідження щодо участі лікаря у відомому бою, а такого не існувало). Це дає привід засумніватися, що Микола Фалалійович – крутянець.
Пошук по різного роду цифрових базах даних виводить нас на два доволі важливих джерела.
Перше: газета "Нова рада" на сайті "Libraria". У № 46 за 25 травня 1917 року (ст.ст.) є допис "Лист з Станіславова". У листі йшлося, що 11 травня у місті з ініціативи Військового товариства імені Павла Полуботка відбувся День Українського національного фонду для збору коштів на діяльність національних організацій, зокрема Української Центральної Ради. Серед виступаючих був "товариш М.Пітенко", "від N окремого важкого дивізіону".
Друге: у Центральному державному архіві громадських об'єднань та україніки, в колекції позасудових справ реабілітованих зберігається архівно-кримінальна справа на Миколу Фалалейовича Пітенка.
Власне, це є дві справи проти Пітенка одна за 1928, інша – за 1930 рр.
Вперше Миколу Пітенка комуністичний режим заарештував 5 березня 1928 року. На той час він працював завідувачем поліклініки Українського Червоного Хреста. Підставою для звинувачення стала стаття Якова Танцюри "Трипільська трагедія" у газеті "Радянське село". У цій статті її автор звинуватив Миколу Пітенка, що він нібито "був помічником отамана Водяного і розстрілював червоноармійців". 20 квітня 1929 року справу було припинено "за давністю" та "по аміністії".
4 квітня 1930 року Пітенка затримали вдруге. Звинуватили його у "причетності до контрреволюційної організації", зокрема, до міфічної "Спілки визволення України". Вирок у справі відсутній.
В обох справах, у протоколах допитів немає жодної згадки про бій під Крутами. Але є деякі біографічні факти, що дають нам підстави про можливу участь Миколи Пітенка у Крутянських подіях.
По-перше, під час навчання у фельдшерській школі у Києві він був членом організації середньошкільників. А саме члени цієї організації – київські школярі – долучились до Студентського куреня і перебували під Крутами. До того ж, освіту він здобував за кошти земства (крутянець Кирило Головащук також отримував земську стипендію на навчання у Київській земській фельдшерсько-акушерській школі).
По-друге, Микола Фалалейович стверджує, що з травня 1915 по грудень 1917 року він служив фельдшером у 3 осібному артдивізіоні. Це співпадає із газетним повідомленням про свято Національного фонду у Станіславові.
По-третє, на початку грудня 1917 року він потрапляє на лікування до Київського військового шпиталю, а за півтора місяці влаштувався туди ж на роботу лікарським помічником. А там уже працювали на аналогічних посадах Микола Чижов та Андрій Дикий.
Повторно зауважимо, що Андрій Дикий помилково був внесений до того самого некролога в "Новій раді", у якому був згаданий Пітенко.
По-четверте, Пітенко приїздив додому, у рідне село Ковалиха, на Різдво і перебував там близько 2 тижнів. Повернувшись по тому до Києва, він цілком міг вступити до Студентського куреня та виїхати під Крути. А те, що він записався до Студентського куреня підтверджується його ж власноручною заявою від 28 листопада 1918 року.
По-п'яте, перебуваючи у Ковалисі Пітенко, маючи український політичний бекграунд, явно цікавився сільським Вільним козацтвом. І цілком міг долучитися до сутичок із більшовиками. Утім, такі сутички на найближчих залізничних станціях відбувалися у лютому 1918 року, уже після Крутянських подій.
Отже, аналіз та співставлення історичних джерел дає підстави стверджувати, що Микола Фалалейович Пітенко (1895 р.н., уродженець с.Ковалиха на Черкащині) – лікарський помічник Київського генерального військового шпиталю, вступив до Студентського куреня та, ймовірно, брав участь у бою під Крутами. У березні 1918 року його ім'я помилково потрапило до списку загиблих під Крутами членів Всеукраїнської фельдшерсько-акушерської спілки. Насправді ж він вижив, вступив на медичний факультет Українського народного університету, дещо згодом об'єднаного з іншими медичними вишами у Київський медичний інститут, та зробив в СРСР кар'єру лікаря-дослідника.
Дякую Національній медичній бібліотеці України та Центральному державному архіву громадських об'єднань та україніки за надану допомогу у пошуку матеріалів, а сайту Libraria – за оцифровану пресу.
