Спецпроект

Як у 1983-му активісти розповідали про Голодомор. З архіву КДБ УРСР

"...20 вересня 1983 року на стінах павільйону автобусної зупинки "Селище Низи" (Сумський район) виявлено виконаний чорним барвником напис: "1933-1983. 7 млн осіб тільки на Україні"..."

Подаємо один цікавий документ, який стосується доби глухого "застою" часів Юрія Андропова.

За свідченнями відомого краєзнавця з Лебедина Бориса Івановича Ткаченка, він тоді назбирав велиичезну масу усних і письмових свідчень про Голодомор 1932-1933 років у південних районах Сумщини, які пізніше ввійшли в його книгу "Під чорним тавром".

У вузькому колі друзів обговорювалося питання про хоч якусь можливість дати знати людям про сумні роковини цієї величезної трагедії. Борис Іванович пригадав, що говорив він на цю тему з Удодом А.В., тоді вчителем із села Рябушок (пізніше був мером Лебедина), Подоляком В. К., викладачем Лебединського педагогічного училища, Савчуком В. П., інженером Лебединського заводу поршневих кілець.

Хтось із них і зробив ті написи, про які кагебісти в 1983 році доповідали ЦК КПУ.

З інформаційного повідомлення КДБ УРСР до ЦК КПУ про виявлені написи поблизу траси Суми – Лебедин:

21 вересня 1983 р.

Таємно

Прим. № 1

ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

за 20 вересня 1983 року

[...]

Про поширення написів

Сумська область

20 вересня 1983 р. близько 15-ї години на стінах розташованого на автодорозі Суми – Лебедин павільйону автобусної зупинки "Селище Низи" (Сумський район) виявлено виконаний чорним барвником напис: "1933-1983. 7 млн. осіб тільки на Україні" (висота букв – 35–60 см, цифр – 75 см) і зображення хреста.

Оглядом зазначеної автодороги на стіні павільйону автобусної зупинки "Хутір Важниче" (Лебединський район) виявлено учинений аналогічним способом напис: "1933-1983".

Імовірно, написи присвячені так званому "50-річчю голоду в Україні".

УКДБ вжито заходів до встановлення виконавця написів.

Комітетом держбезпеки республіки розшукові заходи взято на контроль, надається необхідна допомога. КДБ СРСР і обкому Компартії України повідомлено.

[...]

Голова

Комітету держбезпеки

Української РСР С. Муха

На документі 2 штампи:

1. "ЦК КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ. Загальний відділ. II сектор. Вх. № 39/253с на 5 арк. "21"09.1983 р. ПІДЛЯГАЄ ПОВЕРНЕННЮ".

2. "Розіслано членам і кандидатам у члени Політбюро ЦК КП України".

Навпроти повідомлення помітка: "Зн[ищено]".

Архів: ГДА СБУ. – Ф. 16. – Оп. 9 (1986 р.). – Спр. 11. – Арк. 177. Оригінал. Машинопис на бланку.

Опубліковано: Політичні протести й інакодумство в Україні (1960–1990): Документи і матеріали / Упор. Василь Даниленко. – К.: Смолоскип, 2013. – С. 511-512

Підготував: Василь ДАНИЛЕНКО

Джерело: history.sumynews.com

Дивіться також:

Як виглядали доповідні КДБ УРСР в 1970-х роках. ФОТО

Технологія стеження українського відділу КГБ за дисидентами

Як КГБ перевиховував колишніх повстанців УПА

Приховані зйомки дисидентів, зроблені спецслужбами ЧССР. ФОТО

Як виявити ворожого шпигуна. Інструкція Комитета госбезопасности. ФОТО

УПА та ОУН на Сумщині. Документи з архівів СБУ та МВС

Як сумський КГБ стежив за батьком Ющенка у Хоружівці

Голодомор на Сумщині: смертельна кутя

Інші матеріали за темою "Документи"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.