Під час Першої світової війни Київ став головним пересильним пунктом військово-полонених Четверного союзу, яких перевозили з фронту вглиб Російської імперії. Це були представники десятків націй. Чимало військовополонених на деякий час зупинялись у Києві, а дехто залишався надовго, причому почувався досить комфортно. Багато бранців померли від поранень та різних хвороб. Для них було створено велику ділянку на Байковому кладовищі.

Завдяки цій цитаті німецького пастора Мартіна Німеллера знає весь світ: "Спочатку вони прийшли за комуністами, але я промовчав тому, що я не комуніст. Потім вони прийшли за членами профспілок, але я промовчав тому, що я не член профспілок. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав тому, що я не єврей. Потім вони прийшли за католиками, але я промовчав тому, що я — протестант. Потім вони прийшли за мною, але до цього часу вже не залишилося нікого, хто б міг захистити мене."

Під час Шевченківських днів Зоряна Попадюка відправили до мордовських таборів за антирадянську агітацію і пропаганду після появи листівок з протестом проти заборони святкування ювілею Тараса Шевченка у Львові. Судили його двічі – у 1973 та 1983 роках, а офіційно призначений час його ув’язнення та заслання – 27 років. Після розпаду СРСР його реабілітували.

78 років тому до сумновідомого нацистського табору смерті було вивезено тисячі євреїв Прикарпаття. Початок вересня 1942 року став став жахом більш ніж для 12 тисяч євреїв Прикарпатського регіону. Саме у цей час їх в рамках "остаточного вирішення єврейського питання" нацисти депортували до табору смерті Белжец, де більшість з них й загинуло.