Спецпроект

1989: самотній юнак зупиняє танкову колону в Пекіні. ВІДЕО

Про долю цього хлопчини з площі Тяньаньмень теж невідомо. Можливо, він досі живе в Китаї. І щодня користується цензурованим інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу.

4 червня 1989 року китайська армія і силовики ліквідували в центрі Пекіна табір громадян, які вимагали від уряду Китайської народної республіки реформ.

Змін тоді хотіли в усьому "соціалістичному" блоку - від оксамитового варіанту у Чехії до кривавого фіналу диктатури в Румунії. Часто це бажання було діаметрально протилежним - на пекінській площі Тяньаньмень зібралися і студенти, які виступали за подальшу лібералізацію, і робітники, які замість змін хотіли стабільності.

Внаслідок сутичок між демонстрантами і військовими загинуло - за офіційними даними китайської влади - 242 людини. Різні джерела стверджують про інших убитих і закатованих в наступні дні - від 300 до 7000 людей, але ці дані непідтверджені.

Наступного ранку колона бронетехніки поверталася з Тяньаньмень, коли раптом їй навперейми виступив юнак із господарськими сумками в руках. Він рухався зі сторони в сторону, заступаючи танкам шлях, а потім виліз на головну машину і почав щось говорити в оглядову щілину. Коли танк спробував рушити вперед, юнак знову заступив колоні дорогу.

Так тривало ще кілька секунд, поки його забрали невідомі - чи то інші учасники протестів, чи то співробітники спецслужб.

Невідомого у цій зворушливій історії з ефектним візуальним рядом - багато. Досі неясно, що саме юнак вимагав від танкістів Народно-визвольної армії Китаю. Досі невідоме його справжнє ім'я.

Його вчинок став іконою трагічної розв'язки на Тяньаньмень (а журнал "Тайм" назвав Невідомого Повстанця одним із 100 найвпливовіших людей XX сторіччя), але в самому Китаї він... невідомий. Відео і фото його поєдинку з танковою колоною в китайському інтернеті блокуються - і цю статтю в КНР теж прочитають без відео.

Цілком можливо, що Невідомий Повстанець разом із своїми колегами сприяв "соціалістично-капіталістичним" реформам, проведених владою КНР у 1990-их. Однак сучасні студенти Пекінського університету (головного осередку протестів 1989 року), які насолоджуються плодами цих реформ, нічого не знають про події ранку 5 червня - ось цікаве відео на цю тему.

Про долю юнака теж невідомо. Хтось каже, що його розстріляли. Хтось - що посадили в тюрму. Найцікавіша версія: він досі живе собі в Китаї. Можливо, щодня користується інтернетом, навіть не підозрюючи про свою світову славу. 

Дивіться також: "1973: День студента в Афінах - танк переїздить через демонстранта"

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.