1989: Сестричка Віка - переможець першої "Червоної Рути"

Це відео - запис з заключого концерту фестивалю. На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від одягу до політизованих текстів. Рок, панк і електроніка, музика і слова "Кузі" з "Братів Гадюкіних".

24 вересня 1989 року в Чернівцях завершилася "Червона Рута" - перший контр-культурний музичний фестиваль, і перше місце у жанрі рок-музики на ньому посіла досі незнана співачка Віка Врадій зі сценічним псевдонімом "Сестричка Віка".

Серед інших лауреатів тієї першої "Червоної Рути": "Брати Гадюкіни", "Кому Вниз", Віктор Морозов, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук... "ВВ" і Тарас Чубай отримали дипломи, гран-прі дісталося Василю Жданкіну. Любителі ностальгіїї називають першу "Руту" найкращою з усіх проведених на цей час дванадцяти фестивалів.

Започаткований українським комсомолом захід швидко обернувся антирадянським молодіжним бунтом-карнавалом. За два роки до кінця УРСР слухачі фестивалю розмахували жовто-синіми прапорами, а чернівецька міліція намагалася їх одібрати.

Це відео - пісня "Ганьба", яку Сестричка Віка співає на заключному концерті "Червоної Рути". Автор музики і слів - Сергій Кузьминський з "Братів Гадюкіних":

Кричу: "Ганьба!", але моє волання
Не долітає до престолу,
Була одна, тепер нас - тисячі,
І стали в коло,
І дивимся одне на одного,
Як молоді телєта.
Він каже: "Ето перші паростки
Національного самосознанія."
Але без него знаю я:

Хто не живе, той не вмирає,
Хто не заснув, той си не просинає,
Хто очі не відкрив, той ніц не баче,
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче.

На той час творчість Віки була бомбою для неформальних народних мас: від прикиду до слів. Ніна Гаґен вперемішку з Майклом Джексоном і натяком на майбутній спалах електронного етно, стьобні слова, де підколювалися вже не тільки партійні ретрогради та інертні народні маси, але й "діяспорні" діячі.

До "Червоної Рути" Вікторія Врадій співала естраду і джаз, а з Михайлом Боярським навіть записала саундтреки до радянських дитячих фільмів. Після фестивалю вона випустила кілька альбомів, а у 1993-му поїхала продовжувати музичну кар'єру в США.

У Штатах Віка працювала в музичних клубах, тричі виходила заміж. У 2004-му повернулася в Україну, сповнена нових ідей, але ненадовго. Зараз вона знову в Каліфорнії, працює менеджером.

У 2011-му Сестричка Віка не змогла приїхати на концерт пам'яті Сергія Кузьминського, бо на її фірмі саме був аудит.

Дивіться також:

1989: "Піду втоплюся..." і Андрій Миколайчук на "Червоній Руті". ВІДЕО

1971: "Червона Рута" стає переможцем першої радянської "Пісні року". ВІДЕО

1986: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.