Спецпроект

1982: Похорони Брєжнєва - труна падає в могилу

18 років перебування Леоніда Брєжнєва на посту генсека КПРС - ситий для радянських громадян період "застою". Тому його смерть для багатьох стала шоком - як колись смерть Сталіна. Він помер 30 років тому. Це відео - офіціозна хроніка з телепрограми "Время".

Тепер на його честь названа вулиця у Дніпропетровську. Хочуть встановити пам'ятник. Родич Брєжнєва очолив молодіжну раду металургійного комбінату імені Дзержинського.

На цьому відео - похорон "дорогого Леоніда Ілліча". Червона площа в Москві набита мовчазним і понурим народом. Приїхали лідери країн, які підтримували дружні стосунки з СРСР.

Країна сидить біля телевізорів. У школах вихідний, на підприємствах хвилини мовчання. Коли труну з тілом генерального секретаря опускають в землю, чути різкий звук - і Радянським Союзом ідуть чутки про поганий знак, мовляв, труна впала в могилу.

Це легенда. Різкий звук - залп прощального салюту.

Брежнєв помер 10 листопада 1982 року. Офіційно про його смерть повідомили 11 листопада. Але СРСР уже знав цю новину з повідомлень західних "голосів".

Спокійний і відносно ситий для обивателів період застою закінчився, хоч помітили це й не відразу. Ще був перехідний період геронтократії, коли лідери партії і країни помирали один за одним, "не приходя в сознание". А в 1985-му прийшов Горбачов і застой змінився перебудовою.

А потім Радянський Союз закінчився. І український чиновник Леонід Брєжнєв, який за допомогою експортної нафти і газу перетворив будівничих комунізму на споживачів, теж причетний до цього кінця.

Дивіться також:

1970: Звернення молодого Брежнєва до радянського народу. ВІДЕО

1978: Звернення старого Брежнєва до радянських дітей. ВІДЕО

Джинси в 1970-х. Солодкий і заборонений плід. ФОТО

1980: закриття Олімпіади в Москві. ВІДЕО

Всі матеріали ІП за темою "Застой"

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.