Спецпроект

1991: радянські війська штурмують телевежу в Вільнюсі

Відеохроніка прориву радянського спецназу у Вільнюську телевежу в січні 1991 року. Беззбройні громадяни проти танків і автоматів захищають незалежність, яку Литва проголосила першою з республік СРСР. 15 трупів.

Литва проголосила незалежність у березні 1990 - першою з радянських республік. Комуністи у відповідь організували рух "Єдінство", наголошуючи на боротьбі з націоналізмом та економічному добробуті.

Цей рух підтримували чимало литовських росіян і ще більше поляків, які справді боялися місцевого націоналізму. У січні 1991-го "Єдінство" організувало масові демонстрації своїх прихильників (переважно працівників заводів) проти зростання цін. Вони навіть намагалися штурмувати Верховну раду (яка відновила незалежність).

8-9 січня в Литву прибули спецпідрозділи - елітний загін КДБ СРСР "Альфа" (той самий, що встановив радянський контроль над Афганістаном у 1979-ому) і десантники з 76-ої повітряно-десантної дивізії, яка базувалася у російському Пскові.

10 січня голова СРСР Михайло Горбачов звернувся до спікера ВР Литви Вітаутаса Ландсбергіса (на цьому відео є трохи горбачовських "аргументів") з ультиматумом - повернути на території Литви дію радянської Конституції і відмінити вже прийняті антирадянські закони.

11 січня керівник ідеологічного сектору Компартії Литви Юозас Єрмалавічюс на одному з заводів проголосив створення Комітету національного порятунку Литовської РСР, який бере владу в свої руки.

В литовські міста почали входити радянські війська. Ландсбергіс закликав литовських громадян захистити щойно набуту незалежність.

Вночі 13 січня радянська бронетехніка розпочала штурм Вільнюської телевежі і телецентру. Ці важливі об'єкти захищали звичайні беззбройні цивільні, до яких пізніше приєднався і загін українських студентів-добровольців.

Вони стояли проти танків і солдат, які били і стріляли в них. Їхньою зброєю були смішні і слабкі патріотичні пісні (вони їх співають на цьому відео). У їхній країні бушувала інфляція. З танків через рупори Комітет національного порятунку лагідно просив їх: "Браття і сестри! Націоналістичний режим, який сіяв ворожнечу в нашому народі, повалено. Йдіть додому, до ваших батьків та дітей".

Однак вони не пішли. За ніч довкола будинку Верховної Ради зібралося 50 тисяч людей, які побудували барикади і оточили свій парламент живим кільцем. Радянські війська, захопивши телевежу і телецентр (солдатська рука в об'єктиві - ось що останнім побачили литовські глядачі), не наважилися штурмувати парламент.

Спогади українця зі студзагону оборони Литви про Вільнюс-1991

В розпал подій, коли радянські війська взяли під контроль передачу інформації в країні (тоді ще не було інтернету), в Каунасі раптом запрацювала місцева провінційна телекомпанія. Мовлення розпочав технік, який закликав усіх, хто знає будь-які іноземні мови, прийти у студію і розповісти світові, що відбувається в республіці.

Через годину у студії сиділи кілька вчителів іноземних мов, які по черзі виходили в ефір. Вони мовили так до 4-ої ранку, поки їхній сигнал нарешті не зловив і не почав ретранслювати на весь світ шведський новинний канал.

Оця трансляція, напевно, і стала вирішальною. Піднявся скандал. Горбачов та радянське керівництво відхрестилося від причетності до кривавих подій, кинувши своїх прибічників і виконавців непризволяще.

В нічних подіях 13 лютого 1991 року загинуло 14 цивільних литовців (два під гусеницями, один від серцевого нападу, 11 від куль) і один офіцер "Альфи" (від свого ж рикошету). Цю дату в Литві відзначають як День захисників cвободи.

4 лютого 1991 року незалежність Литви визнала Ісландія.

Фактично, саме маленька Литва розвалила великий Радянський Союз, ставши першою по-справжньому незалежною республікою. До честі литовців, вони не стали ділити мешканців країни на громадян і негромадян, як це зробили їхні балтійські сусіди. Паспорти нової держави отримали всі - литовці, поляки, росіяни, білоруси та інші.

Це відео - кілька хвилин нічних подій під телецентром і кілька крупних планів облич, мертвих і живих. Більш детальний відеорепортаж дивіться у розділі "Календар".

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.