Козаки Дахна єднають українців. І потрапили на лого Google

"Коли я здавав мультик, то художня рада його не зрозуміла. І тоді директор студії запропонував показати стрічку старшокласникам: якщо діти зрозуміють, значить, усе гаразд. Прийшло два класи “експертів". Після перегляду запитали в дітей, про що ця картина..."

7 березня 1932 року в Запоріжжі народився Володимир Авксентійович Дахно - класик української і світової анімації, відомий у першу чергу за серіалом "Як козаки..." Компанія Google присвятила Дахнові сьогоднішній "дудл" (заставку-логотип на головній сторінці пошуковика).

Після закінчення школи майбутній мультиплікатор вступив до Київського інженерно-будівельного інституту.

За спогадами одногрупника Дахна, архітектора і художника Юрія Химича, вони часто розважалися на парах, малюючи козаків у різних кумедних ситуаціях, і непомітно підкладали їх у проектор, через який лектор демонстрував світові архітектурні шедеври.

Один із малюнків Дахна-Химича. Джерело: picasaweb.google.com/khymychM

Після закінчення інституту в 1955 році Володимир Дахно починає працювати архітектором у Києві. Його незвичайні архітектурні проекти привернули увагу відомих мультиплікаторів Марка Драйцуна і Давида Черкаського - також випускників Київського інженерно-будівельного інституту.

Аніматори запропонували Володимиру Авксентійовичу роботу в новому творчому об'єднанні мультиплікаційних фільмів на студії “Київнаукфільм” (нині “Укранімафільм”). І у 1960 році Дахно дебютує як мультиплікатор з фільмом “Пригода перцю”, а перша серія циклу мультфільмів “Як козаки...”, де Володимир Дахно виступає в ролі режисера і сценариста, виходить у 1967 році.

“Я не дуже довго мудрував з козаками, - згадував Дахно. - Взяв та й намалював трьох запорожців на кшталт трьох мушкетерів. Один вийшов кругленький, маленький, інший - худий і довгий, третій - здоровий та рум’яний молодець. Потім мені казали, що я дуже точно передав в цих персонажах український характер”.

Першим мультфільмом з серії став “Як козаки куліш варили”, який вийшов у 1967 році. Головними героями стали три козаки: довгань, коротун і силач. Що цікаво, за сценарієм козаки носять імена Грай, Око і Тур, відповідно, але в самому серіалі їхні імена не звучать.

Куліш, який вариться всю серію, так і не доварюється до кінця, а герої тим часом через нестачу тютюну устигають побувати у якихось басурманських краях, де в чеснім бою і здобувають нікотин.

Наступним у серії став мультфільм “Як козаки у футбол грали”, в якому команда українських козаків виграє кубок на турнірі. Він вийшов у 1970 році, за декілька років до завоювання Кубка кубків київським “Динамо”, певним чином передбачивши цей успіх.

Як "Динамо" зруйнувало московську монополію на чемпіонство

За спогадами Дахна, відомий динамівський воротар Віктор Банніков розповів йому, що перед кожною грою “синьо-білі” всією командою дивилися на удачу “Як козаки у футбол грали”. А напередодні Євро-2012 виявилося, що режисер точно спрогнозував склад і розклад (на жаль, не рахунок) "української" відбіркової групи.

Мультсеріал про симпатичних козаків відразу завоював любов глядача, а харизматичні герої стали справжніми народними улюбленцями. Добродушний силач, відважний коротун і довготелесий хитрун - троє головних героїв серіалу виглядали по-УРСРівськи шароварно, але в кожному мультику показували чудеса успіху і перемоги.

 Заставка Google 7 березня 2013 року

За сюжетом мультфільмів на долю героїв випадають різні пригоди, вони зустрічаються з людьми різних країн і епох, навіть з богами і інопланетянами. У мультфільмах відсутні діалоги або який-небудь текст, за винятком вступного або заключного тексту “від автора”, що робить їх зрозумілими для людей різного віку і національності.

Сьогодні герої мультфільмів “Як козаки…” є одними з найбільш впізнаваних персонажів в українській мультиплікації, своєрідним національним символом.

Володимир Дахно став режисером дев'яти мультфільмів про козаків. Перший був знятий у 1967-му, останній - в 1995-му. Пригоди неговірких колоритних персонажів припали до смаку не тільки телеглядачам колишнього соціалістичного табору. Повідомляють, що неабияку популярність серіал здобув в Ірані.

Загалом режисер створив понад 20 мультфільмів, серед яких найвідоміший - екранізація “Енеїди” Івана Котляревського.

"У сучасній Україні відсутні близькі всім без винятку українцям герої, дуже необхідні для національного єднання і для виховання наступних поколінь, - вважає гендиректор державної студії “Укранімафільм” Едуард Ахрамович. - На щастя, завдяки внеску Дахна, ніяких нових героїв шукати немає необхідності. Створені ним персонажі не втратили своєї актуальності і сьогодні, тому що об'єднують усі найкращі риси українського народу: сміливість і доброту, кмітливість і готовність допомогти ближньому, допитливість і широту душі”.

Ось що казав про "Козаків..." та анімацію Володимир ДАХНО в інтерв'ю журналові "Кіно-Коло" у 2000-му році: 

- На мій режисерський дебют, "Як козаки куліш варили", мала сильний вплив Заґребська школа анімації – різкий, схематичний малюнок. А вже від другої серії малюнок став пластичніший, легший.

З іншого боку, ми також були учнями московської студії "Союзмультфильм", пройшли класичну диснеївську школу. Я і своїх учнів навчаю класичній анімації Волта Диснея; а вже потім, діставши цих знань, кожен може працювати над власним стилем.  

Перший фільм із цієї серії став проривом, бомбою. Він був дуже темповий. Він і зараз сучасний – за 10 хвилин показана велика пригода. На фестивалі в Румунії його приймали “на ура", зал наче б то прокинувся – таких динамічних були тільки два американські фільми і мій.  

Коли я здавав фільм на кіностудії, то художня рада його не поцінувала, не сприйняла. Його не зрозуміли. І мудрий Борис Остахнович, директор студії, запропонував тоді показати стрічку старшокласникам: якщо діти зрозуміють, значить, усе гаразд.

Прийшло два класи “експертів". Після перегляду запитали в дітей, про що ця картина. Одна дівчина так стисло і точно розповіла, що потім я використовував її відповідь для анотацій фільму... 

Володимир Дахно

Мені завше хотілося створювати веселе кіно, кумедне, дотепне. І щоб робити його було теж весело, і щоб глядачі потім веселилися й могли відпочити. Інакше я не міг. Не люблю кіно зле. Не терплю насилля.

Обмежень анімація не знає. Все що є, від мікро- до макрокосмосу, може бути відтворене на екрані завдяки анімації.

Хотілося б працювати з професійними продюсерами, бізнесменами. Анімація – це ж прибуткова сфера. Це не швидкий бізнес, але практика доводить, що прибуток може бути – 200 %.

Дивіться, що сталося – українські ігрові фільми зовсім не продаються, анімація ж продається добре. Треба чекати, коли з’явиться нове покоління бізнесменів, що вони б це зрозуміли й почали в анімацію вкладати кошти.

Режисер не дочекався приходу великих інвесторів. Останні 15 років життя Володимир Дахно жив у злиднях на мізерну пенсію. Але, незважаючи на фінансові проблеми, він до кінця днів продовжував віддаватися улюбленій справі: творити, передавати свої знання молодим мультиплікаторам і мріяти, що його ідеї втіляться в життя.

Помер Володимир Дахно 29 липня 2006 року.

Зараз студія “Укранімафільм” готує до випуску продовження мультсеріалу “Як козаки...”. Планується, що Око, Тур і Грай знову постануть перед глядачами навесні 2014 року. 

Дивіться також:

1970: "Як козаки у футбол грали". ВІДЕО

Google зробив заставку, присвячену уродженцю Львова. ФОТО

Мультиплікаційний кліп про 1000 років історії Білорусі. ВІДЕО

Польський мультфільм про війну Русі проти Литви. ВІДЕО

Ще один хіт 1970-х: Тарапунька і Штепсель. ВІДЕО

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.