«Позбавляти прізвищ померлих – більшовицький звичай». Лист до міністра культури Польщі

У Польщі когорта громадських діячів, які представляють польсько-українське середовище і працюють над розвитком польсько-українського діалогу, висловили глибоке обурення щодо заміни меморіальної таблиці на могилі воякам УПА на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві на безіменну.

 
Так виглядав пам'ятник на горі Монастир

Вони звернулися відкритим листом до міністра культури Петра Глинського з вимогою відновити список імен та прізвищ загиблих та повернути напис "Полягли за волю України", повідомила польська журналістка Ізабелла Хруслінська.

Відкритий лист став реакцією на заміну знищеної вандалами меморіальної таблиці на могилі УПА на горі Монастир поблизу с. Верхрата у Підкарпатському воєводстві напередодні візиту президента Польщі Анжея Дуди в Україну.

Читайте також: Хто похований на горі Монастир?

Підписанти, зокрема, акцентують увагу на тому, що таке "безіменне відновлення" не відповідає вимогам міждержавної угоди між Україною та Польщею, яким охороняється цей пам'ятник.

Відкритий лист з вимогою не забирати у загиблих право на пам'ять, повернути повний перелік імен та прізвищ упівців та напис з оригінальної таблиці "Полягли за волю України", крім міністру культури, також надіслали у канцелярію президента Республіки Польща Анжея Дуди, президенту Інституту національної пам'яті Польщі Ярославу Шареку, голові Комітету національних та етнічних меншин польського парламенту Ванді Новицькій, міністру внутрішніх справ та адміністрації Маріушу Камінському та голові Об'єднання українців у Польщі Петру Тимі.


Завдяки виданню "Збруч" подаємо лист повністю:

Шановний пане міністре

У січні цього року, у зв'язку з черговим актом профанації та знищення української могили на території гміни Горинець, в колишньому селі Монастир, ми звернулися до Вас, висловивши обурення та рішучий протест громадських середовищ, митців, інтелектуалів, римо-католицьких священників, журналістів та активістів проти нищення українських могил на території польської держави (ми згадуємо імена підписантів протесту в кінці листа).

Ми також звертали увагу на те, що незважаючи на плин років, могила все ще не була внесена до реєстру військових могил та пам'ятників, що на практиці означає, що польська держава не забезпечує її охорону.

Форма вшанування на могилі воїнів УПА, які загинули 2 і 3 березня 1945 року в бою проти підрозділів НКВС, була визначена у Меморандумі про взаєморозуміння на засіданні Спільного комітету Ради із захисту пам'яті і мучеництва та Головної ради Об'єднання українців у Польщі від 6 березня 1998 року. У вищезгаданих домовленостях активну участь брав – як тодішній голова парламентського комітету з питань національних та етнічних меншин – Яцек Куронь.

 Кілька днів тому, у зв'язку з візитом президента Анджея Дуди в Україну, було оголошено, що розбита – додаймо: польськими націоналістами та провокаторами – меморіальна дошка на могилі в с. Монастир "відновлена".

Насправді таблицю не "відновили", а замінили таблицею із абсолютно іншим, аніж усталено в 1998 році, написом: з неї вилучено всі імена та прізвища полеглих воїнів УПА та напис "Вони полягли за вільну Україну". Тепер на дошці є дуже загальна інформація, що тут поховані українці, які загинули в боротьбі проти НКВС.

 

Ми обурені фактом заміни таблиці, а найбільше фактом вилученням імен та прізвищ полеглих українських партизанів та вказаного напису з оригінальної таблиці. Вилучення прізвищ полеглих є для нас варварським актом відбирання в полеглих їхньої суб'єктності, адже існує їх повний перелік, не є вони невідомими. Таблиця виражала шану до людей, які загинули, і до ідеї, за яку вони боролися.

Кожен, хто помер, поліг або був убитий, незалежно від своєї національності, віросповідання чи формування, в якому воював, має право після смерті, як і протягом життя, зберегти свою суб'єктність та особистість – зберегти своє прізвище. Позбавляти прізвищ мертвих – більшовицький звичай.

З обуренням та великим болем ми читаємо про акт заміни меморіальної таблиці загиблим людям табличкою, що стирає їхні імена. В січневому листі ми звертали увагу, що сенс іншої профанації могили на горі Монастир – розтрощені шматки надгробка викинули в сусідню яму разом з українськими рушниками, зірваними зловмисниками із сусідніх дерев, які повісили представники нашого польсько-українського середовища біля могили 3 листопада 2019 року – був для нас однозначним.

"Зловмисники хотіли продемонструвати, що польські громадяни української національності не мають права на цвинтарний простір на території польської держави. Це викликає найгірші історичні асоціації: жорстоко стерши сліди їхнього існування з простору спільноти, їм було відмовлено у праві на пам'ять".

Пригадуємо, що у 1998 році професор Владислав Філяр та Анджей Жупанський, члени Всесвітньої асоціації воїнів Крайової армії Волинського округу, які воювали з українцями на Волині в 1943/44 роках, не мали жодних заперечень, щоб на могильній дошці в Монастирі були імена та прізвища похованих.

Ми також не можемо зрозуміти, на якій підставі усунено напис: "Полягли за вільну Україну". Цей напис був затверджений Анджеєм Пшевозніком, який був головою Ради із захисту пам'яті та мучеництва.

У попередньому листі ми підтримали постулат Об'єднання українців у Польщі, щоб влада Республіки Польща у діалозі з польськими громадянами української національності випрацювала модель врегулювання проблеми українських могил та пам'ятників, що становлять частину нашої спільної історичної спадщини, зокрема історичної спадщини громадян Польщі української національності.

На жаль, встановлення нової таблиці зі зміненим змістом, таємно від громадськості та представників української громади в Польщі, доводить, що державні установи, відповідальні за меморіалізацію могили та цвинтарі в нашій країні, не мають нічого спільного з постулатом Об'єднання та вимогами стосовно реалізації слушного постулату, висловленого громадськими середовищами в Польщі.

Ми також нагадуємо, що коли на початку 1990-х років стосовно Опольської Сілезії з'явилися негативні емоції та агресія, коли німецька меншина почала відбудовувати могили місцевих німців, сілезців, які загинули, або встановлювати символічні могили солдат Вермахту, ситуацію вдалося вирішена, причому шляхом діалогу з представниками німецької меншини в Польщі.

Тоді вдалося, хоча це був тривалий процес, узгодити обов'язкову для всіх воєнних пам'яток форму написів. Нині нема жодних проблем в Польщі з німецькими увічненнями пам'яті, включаючи вшанування пам'яті солдатів Вермахту.

 Важко зрозуміти, які причини лежать в основі неможливості прийняти подібне рішення протягом  20 років, якщо у 1998 році Рада із захисту пам'яті та мучеництва у співпраці з Об'єднанням українців у Польщі позитивно розпочали цей процес саме при встановленні меморіальної таблиці на місці поховання воїнів УПА на горі Монастир.

Ми звертаємося із проханням відновити на меморіальній таблиці на могилі на горі Монастир список воїнів УПА та напис "Полягли за волю України". У комюніке офісу президента України Володимира Зеленського, оголошеному у зв'язку з зустріччю двох президентів, зазначено, що Україна чекає повернення імен загиблих.


З найкращими побажаннями Ізабелла Хруслінська, Данута Куронь


Підписали:


Едвін Бендик, Мартина Боґачик, Влодзімєж Боґачик, Галина Бортновська-Домбровська, проф. Пшемислав Чаплінський, Анна Домбровська, Томаш Достатні, домініканин, Кристина Енгелькінґ, Беата Фудалей, Ґжегож Ґауден, Константи Ґеберт, Агнешка Ґлінська, Вітольд Горовський, Єжи Іллґ, Кристина Янда, Ярослав Курські, Анджей Ледер, Маґдалена Лазаркевич, проф. Анджей Менцвель, Йоанна Онишкевич, Януш Онишкевич, ґжегож Пац, Бартош Пєхович, Юзеф Пініор, Данута Пшивара, Юзеф Пусіловський, домініканин, Анда Роттенберґ, Ніна Смолар, Євґеніюш Смоляр, Павло Смоленський, Ґражина Станішевська, Кшиштоф Становський, проф. Єжи Стенпень, Рафал Р. Сушек, Анджей Шептицький, проф. Йоанна Токарська-Бакір, Маґдалена Тулі, о. проф. Альфред Вежбіцкий, проф. Марек Вільчинський, Аґнешка Вішнєвська, Міхал Войцещук, проф. Анна Вольф-Повєнська, Кристина Захватовіч-Вайда.


Варшава, 13 жовтня 2020 р.

 

Додамо, що днями Зеленський заявив, що наразі питання історичної пам'яті між Україною та Польщею зняте, а суперечок між країнами бути не повинно.

Нагадуємо, що 11-13 жовтня із офіційним триденним візитом в Україні перебував президент Польщі Анджей Дуда. Перед візитом було анонсовано, що однією із тем для обговорення буде питання національної пам'яті.

11 жовтня, коли пан Дуда прибув в Україну, у мережі зв'явились фото того, що польська сторона "відновила" меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА на горі Монастир, яка була сплюндрована ще у 2015 році.

Здавалося б хороший дипломатичний жест польської сторони. Та не все так просто – таблицю насправді не відновили, а підмінили.

Водночас, на спільному брифінгу президентів України та Польщі 12 жовтня піднялось питання, зокрема й щодо таблиці на горі Монастир, яка напередодні була нібито "відновлена".

Володимир Зеленський у своєму виступі подякував польському колезі за відновлення цієї таблиці, водночас висловив сподівання, що в скорому часі буде також відновлена таблиця із іменами та прізвищами українців, що поховані на горі Монастир.

Читайте також: Зубний біль польсько-українських стосунків

Додатково нагадуємо, що 9 жовтня 2016 року невідомі повністю знищили пам'ятник на братській могилі 13-х вояків УПА, що розташований на кладовищі с. Верхрата Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

Того ж дня польська ультраправа організація Oboz Wielkiej Polski (OWS, "Табір великої Польщі"), відома своєю співпрацею із терористичними угрупуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відповідальність за вчинений акт вандалізму.

Хрест на могилі-кургані очистили лише 2017 року працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді.

26 квітня 2017 року на цвинтарі у селі Грушовичі біля Перемишля представники правих польських організацій зруйнували монумент воякам Української повстанської армії. Руйнування братської могили вояків УПА в Грушовичах було 15-м актом наруги над місцями пам'яті українського народу на території Республіки Польща, вчиненим від 2014 року.


Читайте також: Зеленський і Дуда. Про що домовились президенти в політиці історичної пам'яті

Віталій Скальський: 28 березня — Міжнародний день історика?

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте… В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала.

Євген Чикаленко: Центральна Рада та більшовицька навала

Євген Чикаленко про окупацію Києва більшовиками на початку 1918 року.

Ярина Ключковська: "Україна без нього була б інакшою". Пам'яті Ігоря Юхновського

Вічна пам'ять Ігореві Рафаїловичу Юхновському. Людині, яка залишила глибочезний слід у житті кожного з нас, навіть тих, хто про це не здогадується. Бо Україна без нього була б точно інакшою.

Юрій Юзич: Бойові командири Армії УНР з Куп’янська

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.