Спецпроект

"Парнас дибом": комуніст Грач і вірш про Третій рейх

Газета кримських комуністів передрукувала відомий вірш сучасного російського письменника-фантаста Юрія Нестеренка про Третій рейх, перейменувавши його в... "Хочу в СССР!" Без двох останніх рядків ("И алели над нами флаги // С черной свастикой в белом круге") твір здається справжнім панегіриком Радянському Союзу.

17 березня у політиків, що досі експлуатують міф про СССР, було свято - 20-та річниця референдуму про збереження Радянського Союзу.

Народний депутат Леонід Грач пліч-о-пліч з Наталею Вітренко вітав виборців в одному зі скверів Сімферополя. А його персональний сайт і газета "Коммунист Крыма" подарували читачам вірш "Я хочу в СССР!".

Та поезія виявилась з підвохом: над нею наступного дня сміявся весь український Інтернет.

Як виявилось, комуністи опублікували лише частину відомого сатиричного вірша сучасного російського письменника-фантаста і поета, політемігранта Юрія Нестеренка. З новою назвою і без двох останніх рядків ("И алели над нами флаги // С черной свастикой в белом круге") твір здається справжнім панегіриком Радянському Союзу.

 Скан з останнього числа "Комуніста Криму"

Насправді ж автор вкладав у вірш протилежний зміст, показав практичну схожість ідеологій  комунізму та нацизму.

Гітлер проти Сталіна: хто був гіршим?

Сатира поета на один рік випередила резолюцію Парламентської асамблеї ОБСЄ, в якій було проголошено на високому міжнародному рівні:

"У двадцятому сторіччі європейські країни зазнали на собі два могутніх тоталітарних режими, нацистський та сталінський, які несли з собою геноцид, порушення прав та свобод людини, військові злочини та злочини проти людства".

Вірш відповідає своїй назві: "Ностальгирущим". На початку складається повне враження ностальгії за радянськими часами. Задіяно усі стереотипи, що їх можна почути від деяких старих людей, які й досі активно висловлюють жаль з приводу розпаду "соціалістичної" імперії.

В кінці тексту наступає катарсис: читач раптом дізнається, що мова була про іншу країну...

Росія вимагає не порівнювати СРСР і Третій Рейх

Чому в комуністичній газеті з'явився такий вірш? Про це розповіла газеті "Правдошукач" редактор Тетяна Єжова:

"Дійсно, в нашій газеті 17 березня був опублікований вірш Нестеренка Юрія. І опублікували його без всякого умислу, без поганих думок. Тому що ми отримали від одного з дописувачів газети статтю про референдум, і там був розміщений цей вірш саме в цьому варіанті.

Коли ми отримали інформацію про те, що він неповний, газета вже була видана. Тому редакція готова принести і принесе свої вибачення через нашу газету за неповну публікацію і за те, що була змінена назва. На сайті народного депутата Грача зараз ми зняли цю інформацію і готові принести свої офіційні вибачення".

За словами редактора, вірш був опублікований у спотвореному вигляді через технічну помилку. Редакція довіряла авторові статті про референдум, внаслідок цього текст доданого вірша не було належним чином перевірено.

Гітлер вітає Сталіна з днем народження в газеті "Правда"

"Якось так все співпало... Річниця референдуму, і там такий текст! А потім, звичайно, коли прочитали цей вірш до кінця, ми зрозуміли, який ляп допустили" - розповідає пані Єжова. Також вона визнала, що текст поезії повністю відповідає "тим ностальгічним чаянням, які є сьогодні у людей, які жили в Радянському Союзі і пам'ятають цей період".

Мабуть, йдеться про "ностальгічні чаяння" тих людей, чиї сім'ї не зачіпила і не знищила всеохопна, масштабна боротьба з "інакомислячими" комуністичної верхівки та її репресивних органів.

Ця історія примушує замислитись над тим, чи не було допущено "технічних помилок" при підрахунку голосів за збереження Радянського Союзу.

Так, 17 березня 1991 року у доживаючій останні дні радянській імперії відбувся "всесоюзний референдум", на який було винесено крамольне питання: "Считаете ли Вы необходимым сохранение Союза Советских Социалистических Республик как обновлённой федерации равноправных суверенных республик, в которой будут в полной мере гарантироваться права и свободы человека любой национальности?".

Крамольне, бо це питання містить натяки на безправ'я громадян СССР та майбутній розпад "наддержави".

Майже половина українців хоче назад в СРСР

За офіційними "підрахунками", 77,85% учасників "референдуму" висловилися за  збереження "оновленого" Радянського Союзу. Зокрема, в Україні - 70,2%. Проте жодної реальної можливості оновлення СССР не було, і серпневий путч у Москві став для людей останньою краплею.

Акт про незалежність України на референдумі 1 грудня 1991 року підтвердили 90,32% громадян нової української держави.

Ми повинні пам'ятати про справжній вибір українського народу.

P.S. Повний текст вірша Юрія Нестеренко, який вийшов у "Комуністі Криму":

Держава (Ностальгирующим)

Ах, какая была держава!
Ах, какие в ней люди были!
Как торжественно-величаво
Звуки гимна над миром плыли!

Ах, как были открыты лица,
Как наполнены светом взгляды!
Как красива была столица!
Как величественны парады!

Проходя триумфальным маршем,
Безупречно красивым строем,
Молодежь присягала старшим,
Закаленным в боях героям -

Не деляги и прохиндеи
Попадали у нас в кумиры...
Ибо в людях жила - идея!
Жажда быть в авангарде мира!

Что же было такого злого
В том, что мы понимали твердо,
Что "товарищ" - не просто слово,
И звучит это слово гордо?

В том, что были одним народом,
Крепко спаянным общей верой,
Что достоинства - не доходом,
А иной измеряли мерой?

В том, что пошлости на потребу
Не топили в грязи искусство?
Что мальчишек манило небо?
Что у девушек были чувства?

Ах, насколько все нынче гаже,
Хуже, ниже и даже реже:
Пусть мелодия гимна - та же,
Но порыв и идея - где же?

И всего нестерпимей горе
В невозможности примирений
Не с утратою территорий,
Но с потерею поколений!

Как ни пыжатся эти рожи,
Разве место при них надежде?
Ах, как все это непохоже
На страну, что мы знали прежде!

Что была молода, крылата,
Силы множила год за годом,
Где народ уважал солдата
И гордился солдат народом.

Ту, где светлыми были дали,
Ту, где были чисты просторы...
А какое кино снимали
Наши лучшие режиссеры!

А какие звенели песни!
Как от них расправлялись плечи!
Как под них мы шагали вместе
Ранним утром заре навстречу!

Эти песни - о главном в жизни:
О свободе, мечте, полете,
О любви к дорогой отчизне,
О труде, что всегда в почете,

И о девушках, что цветами
Расцветают под солнцем мая,
И о ждущей нас дома маме,
И о с детства знакомом крае,

И о чести, и об отваге,
И о верном, надежном друге...
И алели над нами флаги
С черной свастикой в белом круге.

Віталій Скальський: 28 березня — Міжнародний день історика?

Інтернетом шириться інформація про відзначення 28 березня Міжнародного дня історика. Проте… В Україні ніхто і ніколи не встановлював дня історика. ООН теж такого дня не встановлювала.

Євген Чикаленко: Центральна Рада та більшовицька навала

Євген Чикаленко про окупацію Києва більшовиками на початку 1918 року.

Ярина Ключковська: "Україна без нього була б інакшою". Пам'яті Ігоря Юхновського

Вічна пам'ять Ігореві Рафаїловичу Юхновському. Людині, яка залишила глибочезний слід у житті кожного з нас, навіть тих, хто про це не здогадується. Бо Україна без нього була б точно інакшою.

Юрій Юзич: Бойові командири Армії УНР з Куп’янська

Щонайменше троє уродженців Куп’янська більше 100 років тому воювали за Україну старшинами в складі Запорозького корпусу Петра Болбочана. Усі троє мали первинне офіцерське звання, але командували сотнями запорожців.