Олексій Мустафін: Зелена груша для слуг народу

Генеральному прокурору надали додаткові повноваження, вироки за державну зраду дозволили виносити за рішенням більшості колегії присяжних (до того була потрібна згода усіх), а головне – була відновлена цензура, урочисто скасована за кілька років до того. Королю і вірним йому депутатам, втім, це не допомогло. І вже невдовзі їх знесла хвиля нової революції.

Оксана Забужко: Самоспалення. Постскриптум для імперії

Сутінки СРСР, які сучасним росіянам здаються "щасливою добою" (порівняно з тим, що вони мають нині!), для колоній осяяні вогнем живих смолоскипів із запахом горілого м'яса.

Тарас Шамайда: Установчий З’їзд Руху очима наймолодшого делегата

До останнього розглядався «план Б» - виїздне засідання у Вільнюсі, де атмосфера була значно вільнішою. У Києві поставили умову: жодної «націоналістичної» символіки.

Роман Бондаренко: Чорні платтячка і білі фартушки

Питання не у чорно-білому одязі, а у катастрофічно короткій пам'яті і впертому небажанні знати історію про чорну смерть, яку так зручно прикривати білим фартушком невігластва.

Радомир Мокрик: «Шлюбний контракт» двох людожерів

На зустрічі Сталін проголосив тост «за фюрера, якого так любить німецький народ», Рібентроп згодом згадував, що тоді в Москві «немов знаходився серед свої партійних колег». Всі були задоволені, можна було починати війну і рвати на шматки сусідні держави. Новоспечені союзники так і зробили.

Володимир В'ятрович: Спільне минуле. Недотримання договорів Польщею дорого коштуватиме Україні

Односторонні поступки України лише погіршать ситуацію. Утвердяться не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Легалізують нав‘язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Андрій Мацьків: «Ряжені» і військово-історична реконструкція

Нещодавно в Україні піднялася гостра дискусія щодо участі військових реконструкторів у офіційних заходах. Наші найближчі сусіди (агресорів з їхнім мракобєсієм у стилі спалення Рейхстагу і «можем повторіть» не беремо до уваги) поляки активно до офіційних заходів з вшанування борців за державність залучають військових реконструкторів і у них ці події поставлені на досить високому рівні.

Наталія Крестовська: Як фальсифікують історію?

Комуністичний окупаційний режим скоїв щодо України стільки злочинів, що не потрібно дописувати йому вигадані

Тарас Гривул: "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?

Сьогодні вчергове піднялася тема навколо перепоховання бійців дивізії «Галичина» 28 липня цього року. Виявилося, що у багатьох, навіть притомних дописувачів, розуміння цієї ситуації – на рівні вуличного обговорення. Тому вирішив поділитися власними думками.

Вахтанг Кіпіані: "Справа Василя Стуса". Книга про перемогу духу над КГБ

Василь Стус не зміг побувати на презентації жодної зі своїх книг. Бо в Україні його не друкували і збірки віршів ходили по руках у самвидаві, а видавали їх у лише за кордоном. Участь у русі незгідних з антиукраїнською політикою двічі приводила поета на лаву підсудних. Обидва рази за статтею "антирадянська агітація і пропаганда". Матеріали, які донедавна були були прихованими у архіві КГБ тепер доступні. І видані окремою книгою.

Остап Українець: Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Олександр Зінченко: Як Хрущов убив Донця. І потім збрехав

«Заарештували його, керуючись тими мотивами, що, мовляв, німці знають про його політичні, антирадянські погляди і після захоплення Києва можуть його використати. Щоб не давати ворогу такої можливості, його і заарештували, і незабаром він… помер». Хрущов збрехав.

Лілія Чорна: Чому Вернадський? Візіонер, вчений і українець

Сьогодні Володимира Вернадського порівнюють із вченими міжнародного масштабу, яким вдалося не лише зробити внесок у наукову думку, а й змінити її напрямок – із Ісааком Ньютоном, Чарльзом Дарвіном та Альбертом Ейнштейном.

Олег Кошла: "Нашому великому ворогові". Історія Червоного барона

Як за два роки стати з звичайного кавалериста легендою авіації, або як прожити так, щоб тебе з почестями та надписами "Нашому великому ворогові" ховали супротивники.

Павло Богданович: Геноцид чи ліквідація агентів Гестапо?

Дві людини. Для кожної з них по дві версії подій. Одна версія - “геноцид”. Друга версія — ліквідація агентів Гестапо. Ми представимо два документи. Але таких документів збереглось набагато більше...

Костянтин Богуславський: Як Сталін призначав «ворогів народу» на посади катів

15 людей з-поміж 16, призначених Сталіним, виявилися «ворогами народу». Виходить, що наступним треба було розстріляти Політбюро на чолі зі Сталіним. Як можна пояснити, що вони призначали на головні каральні посади людей, 94% яких були ворогами?

Олександр Снідалов: 7 підписів кожні 10 хвилин. Петиція про визнання Німеччиною Голодомору

42 підписи за годину, 1008 підписів за день, з такою швидкістю 14 травня з'являлись нові підписи під петицією, за те щоб Німеччина визнала Голодомор геноцидом.

Володимир В'ятрович: Декомунізацію скасувати неможливо. Тому що вона відбулася

Бо декомунізація це не лише про наше минуле. Це про сьогодення і майбутнє. Це не лише гуманітарна політика, але й питання безпеки для України. Декомунізація=деокупація, тому вона має бути продовжена на теренах, де поки що панує російська влада. Тому що за кожним пам‘ятником Леніна ховається Путін.

Вахтанг Кіпіані: Пробач, Гіє! Сьогодні ми могли б святкувати 50-тиріччя журналіста Георгія Гонгадзе

Георгій Гонгадзе, або Гія як його називали друзі, був журналістом. Це для тих читачів, які від народження живуть у добу незалежності та інтернету. Остання його публікація вийшла на сайті «Українська правда» 14 вересня 2000 року, тобто майже 19 років тому.

Марія Тахтаулова: Григоренко vs Жуков: баталії на мапі Харкова

Навіть не юристів зміст карних справ вражав. У кожній такій справі лежав рапорт: «Такий-то отримав таке-то завдання, не виконав» і резолюція на рапорті: «Трибунал. Судити. Розстріляти!» Або записка Жукова: «Трибунал. Такий-то отримав від мене наказ. Не виконав. Розстріляти!». І вирок. Більше нічого. Лише один папірець і вирок.