Миколаїв завжди мав стратегічне значення через своє вигідне розміщення – злиття двох річок Інгул та Південний Буг. Історично складалося так, що тут завжди займалися риболовецьким промислом, що веде до будівництва човнів. У подальшому в Миколаєві будували великі кораблі, які могли одразу зі стапелів виходити у Дніпро-Бузький лиман, а там – у Чорне море. Саме тому місто швидко стає ключовим центром будівництва військових кораблів, підготовки морських кадрів, розвитку портової інфраструктури.

"Володимир Підпалий опинився в гущі мистецьких подій, інтелектуальне середовище, цікаві знайомства сприяли розширенню його світогляду, багато працював над власним удосконаленням. Став одразу помітним серед молоді, з якої згодом сформувалося ядро українського шістдесятництва".

Гімн морської піхоти США починається зі слів "Від чертогів Монтесуми до узбережжя Тріполі". І дає зрозуміти, що її бійці готові діяти в будь-якому куточку земної кулі. Цікаво, однак, що до згаданих у тексті "чертогів" у сусідній Мексиці американці дісталися лише в середині XIX сторіччя. Натомість біля Тріполі, розташованого у семи тисячах кілометрах від Америки, опинилися вже на початку століття. Війна з пашею Тріполі Юсуфом Караманли стала, по суті, першою в історії Сполучених Штатів - з часу появи цієї держави на світових картах.

У книжці 19 героїв. Усі вони – реальні люди. Автор взяв їхні щоденники і базуючись на записах відтворив події Великої війни у 211 епізодах. Враховуючи, такий стиль – читається доволі легко. Але не варто робити висновок, що книжка малоінформативна. Тут просто тьма цікавої інформацію, котру часами таки треба верифіковувати, але не надто часто.

Упродовж 2015–2023 років в Україні набули чинності закони про декомунізацію та деколонізацію. Почалося активне перейменування вулиць в містах і селах. Позбавлялися імен, пов'язаних з радянським режимом. Наступний етап — позбавлялися від імен діячів Росії. До слова, під "жорна" потрапили й вулиці названі іменами російських постатей, які отримали нову назву в результаті декомунізації. Попри масштабність проведеної роботи, ці зміни — лише крапля в морі.

У Польщі Волинь стала одним із центральних символів польського страждання у ХХ столітті. В українській пам'яті сильніше звучать інші травми: радянські репресії, Голодомор, боротьба УПА проти тоталітарних режимів, депортації. Через це обидва суспільства часто пам'ятали не спільну трагедію, а лише власну частину болю. Поляки бачили передусім польських жертв Волині. Українці — українські жертви Холмщини, Лемківщини, Надсяння, операції "Вісла", а також ширший контекст антиукраїнської політики міжвоєнної Польщі.

"Примушую себе взяти перо в руки. Треба би збожеволіти, убитися, відректись усього українського, свого існування. Чи це можливо? Тут, на українській землі, звільненій від більшовицької влади, тут після стільки років самовідреченої боротьби найти смерть – з руки українця".

У травні 1954 року владу над південноамериканською державою Парагвай захопив головнокомандувач її збройних сил Альфредо Стресснер. Генерал, який встиг відзначитися не лише у Чакській війні проти сусідньої Болівії (зокрема й у вирішальній битві при Бокероні), а й в кількох державних переворотах в самому Парагваї та протиурядовій змові... в сусідній Бразилії, де певний час перебував на стажуванні.

Весна 1917 року була періодом чисельних мітингів та демонстрацій. Одного разу осередки російських партій та організацій провели в Туапсе "Всеросійський селянський день". Українці взяли у ньому участь з трьома прапорами – два синьо-жовтих та один червоний із написом "Нехай живе Вільна Україна в Російській демократичній федеративній республіці". А на вечірньому концерті у народному домі після півтора десятка російських водевілів виступив український хор і заспівав серед іншого "Ще не вмерла Україна".

3 травня 1491 року в столиці африканської держави Конго відбулася урочиста церемонія. Маніконго, тобто місцевий володар, Нзінґа-а-Нкуву охрестився й узяв собі нове ім'я, Жуан I. Його дружина Нзінгі-а-Нлаза стала Леонорою, а син Мвемба — Афонсу. Вибір імен був не випадковим – саме так звали тодішніх короля і королеву Португалії та їхнього сина, спадкоємця престолу. Саме португальці познайомили маніконго з християнством і саме з Лісабоном він прагнув укласти політичний та військовий союз.

23-24 квітня 1918 року на таємній нараді за участю послів і військових аташе Німеччини і Австро-Угорщини в Україні було остаточно вирішено підтримати заколот генерала Скоропадського. Хтозна, наскільки довго довелося би чекати, якби українці самі не створили casus belli. Якраз в останній день таємної наради в Києві був викрадений відомий банкір єврейського походження, член торговельно-економічної комісії УНР Абрам Добрий.

Якщо б мою родину із Лемківщини совєцькі та польські комуністи не депортували у 1945-му до УРСР, у рамках так званої "евакуації населення" або обміном населенням між Польщею та УРСР у 1944-1946 роках, то їх майже напевне депортували б в рамках акції "Вісла" кудись на терени так званих "повернених землях", які отримала Польща після Другої світової війни як "компенсацію" за території Західної України, Західної Білорусі та Литви, які анексував СРСР.

4 година ранку. 28 квітня 1947 року. Шість польських дивізій та відділи польської служби безпеки оточили українські села на території Закерзоння, української етнічної землі на захід від сучасного польсько-українського кордону. Так почалась одна з найстрашніших після Другої світової війни хвиль масової депортації українців під назвою "Акція Вісла". Якщо говорити сучасною мовою, це був етноцид українського народу.

26 квітня 1964-го президент "Народної республіки Занзібар" Абейд Каруме оголосив про об'єднання острова з сусідньою Танганьїкою в єдину державу. Нове утворення не мало на той момент свого власного імені. Й отримало його лише через півроку - ставши Танзанією. Незалежний Занзібар проіснував лише кілька місяців. Але ця "короткометрівка" продемонструвала, що колоніалізм не зводиться до панування європейців та американців над мешканцями інших континентів, а від боротьби за справедливість до геноциду лише один крок.

Донедавна усі заприсяжені члени Пласту одразу би сказали, що 12 квітня 1912 року. Однак після багатьох років досліджень істориків і дискусій Головна пластова булава цього року офіційно визнала нову дату: 21 квітня. Того дня було лиш створено гурток, який (невідомо коли), після складання пластової проби, склав пластову присягу.

На толоці на Байковому кладовищі нас була невелика щопта - кілька співробітників Музею шістдесятництва, Олена Лодзинська, Олесь Біляєв, Олександр Ткачук, і приятель Музею, тобто я. Добре було б зробити таку толоку на поминальні дні традиційною, із залученням ширшої громадськості, адже окремі славні Українці не мають спадкоємців, які б могли доглядати за могилами — наприклад, славна свята українська родина Світличних.

Приводом для резонансного розслідування, що фактично обезголовило правоохоронні органи Києва і Київщини, стала порівняно незначна подія. У квітні 1925-го помічник начальника Київської губміліції Малишев несподівано отримав призначення до Черкас. Перед тим, як залишити попередню посаду, він мав відзвітувати про стан коштів місцевої промміліці. Аж раптом призначена для цього ревізія виявила певну нестачу.

16 лютого 2026 року помер відомий український психіатр і дисидент Семен Глузман. Він відбув 10 років радянських концтаборів та заслання в часи СРСР. 16 квітня на Міжнародній конференції Української психіатричної асоціації в Києві вшанували пам'ять Семена Глузмана – Слави. Публікуємо промову друга Глузмана та голландського правозахисника Роберта ван Ворена.

Коли у квітні 1868 року британські вояки здобули штурмом гірську фортецю Мекдела – резиденцію ефіопського негуса (або ж імператора) Теводроса II, вони знайшли володаря вже мертвим. І кинулися розривати його одяг на сувеніри. Зупинив ганебне видовище командувач Роберт Нейпір. Який наказав приставити до тіла надійну охорону. Поховали Теводроса II з повагою до його імператорського статусу.

Місце, де влада Києва бачить фонтан – це центр Столиці, це серце України. Відповідальність тут – неймовірна. Кожне подібне місце в Києві має бути гармонійно вписане у загальну концепцію! А не затикане нейтральністю, яка в сучасних умовах дорівнює безвідповідальності та, насправді, потуранню окупанту, який дуже прагне от цієї мовчазної та сірої України.