Спецпроект

Сьогодні у Тбілісі презентують голлівудський блокбастер про серпневу війну

Зірки Голлівуду Енді Ґарсіа і Шерон Стоун прибули у Тбілісі на прем'єру фільму режисера Ренні Харліна "5 днів у серпні", в якому розповідається про події серпневої війни 2008 року.

Про це повідомляють NewsGeorgia.

Cьогодні вранці у столицю Грузії прибув і режисер Ренні Харлін ("Кошмар на вулиці В'язів-4", "Міцний горішок-2", "Скелелаз", "Глибоке синє море"), який зняв цей фільм. Прибувши у Тбілісі, Харлін став на коліна і поцілував грузинську землю.

"Це найбільш піднесений момент у моєму житті, сказав Харлін. - Ми працювали над цим фільмом два роки". За словами Харліна, 6 червня прем'єра фільму відбудеться в Лондоні. А сьогодні "5 днів у серпні" презентують у столиці Грузії.

 Зйомки у робочому кабінеті президентського палацу

"Цей фільм про світ і про свободу. Я щасливий, що ці цінності я розділив разом з грузинським народом", - сказав журналістам актор Енді Ґарсіа, який виконав у стрічці роль президента Саакашвілі. Ґарсія додав, що "у мене в Грузії багато друзів".

Офіційний трейлер "5 днів у серні" (ВІДЕО)

Ренні Харлін приступив до зйомок фільму про серпневу війну в Грузії восени 2009 року. Режисер раніше заявив, фільм не буде "ні антиросійським, ані антигрузинським, ні антиамериканським, а антивоєнним". У короткій анотації до картини йдеться, що це фільм-драма про війну між Грузією та Росією.

 В цьому ж кабінеті: Саакашвілі приймає генсека НАТО. Фото: "Перший кавказький"

Головні герої - американський журналіст, його оператор і грузинські сім'ї, які опинилися під вогнем війни. Серед виконавців головних ролей - Руперт Френд, Вел Кілмер і Еммануель Шрікі.

Продюсером картини був Папуна (Мірза) Давітая, який зараз займає пост держміністра Грузії з питань діаспори.

Анонсована на квітень 2011 року прем'єра фільму відбулася на міжнародному кінофестивалі у Валенсії, а в травні - в рамках кіноринку на Каннському фестивалі. "5 днів у серпні" буде показано в 50 країнах.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.