Спецпроект

Сьогодні у Тбілісі презентують голлівудський блокбастер про серпневу війну

Зірки Голлівуду Енді Ґарсіа і Шерон Стоун прибули у Тбілісі на прем'єру фільму режисера Ренні Харліна "5 днів у серпні", в якому розповідається про події серпневої війни 2008 року.

Про це повідомляють NewsGeorgia.

Cьогодні вранці у столицю Грузії прибув і режисер Ренні Харлін ("Кошмар на вулиці В'язів-4", "Міцний горішок-2", "Скелелаз", "Глибоке синє море"), який зняв цей фільм. Прибувши у Тбілісі, Харлін став на коліна і поцілував грузинську землю.

"Це найбільш піднесений момент у моєму житті, сказав Харлін. - Ми працювали над цим фільмом два роки". За словами Харліна, 6 червня прем'єра фільму відбудеться в Лондоні. А сьогодні "5 днів у серпні" презентують у столиці Грузії.

 Зйомки у робочому кабінеті президентського палацу

"Цей фільм про світ і про свободу. Я щасливий, що ці цінності я розділив разом з грузинським народом", - сказав журналістам актор Енді Ґарсіа, який виконав у стрічці роль президента Саакашвілі. Ґарсія додав, що "у мене в Грузії багато друзів".

Офіційний трейлер "5 днів у серні" (ВІДЕО)

Ренні Харлін приступив до зйомок фільму про серпневу війну в Грузії восени 2009 року. Режисер раніше заявив, фільм не буде "ні антиросійським, ані антигрузинським, ні антиамериканським, а антивоєнним". У короткій анотації до картини йдеться, що це фільм-драма про війну між Грузією та Росією.

 В цьому ж кабінеті: Саакашвілі приймає генсека НАТО. Фото: "Перший кавказький"

Головні герої - американський журналіст, його оператор і грузинські сім'ї, які опинилися під вогнем війни. Серед виконавців головних ролей - Руперт Френд, Вел Кілмер і Еммануель Шрікі.

Продюсером картини був Папуна (Мірза) Давітая, який зараз займає пост держміністра Грузії з питань діаспори.

Анонсована на квітень 2011 року прем'єра фільму відбулася на міжнародному кінофестивалі у Валенсії, а в травні - в рамках кіноринку на Каннському фестивалі. "5 днів у серпні" буде показано в 50 країнах.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.