Спецпроект

На Львівщині знайдено бідон з архівом українського підпілля (ФОТО)

Знайдений мешканцем Львівщини бідон із повстанськими документами передано до Національного музею "Тюрма на Лонцького". Ці матеріали стануть частиною архіву Центру досліджень визвольного руху.

Вчора до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" у Львові привезено матеріали повстанського архіву, знайденого два тижні тому. Документи, які зберігалися в молочному бідоні, виявив у лісі мешканець одного із сіл Пустомитівського району Львівської області. 

Директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий говорить: "За попередніми оцінками - це документи одного з районних проводів ОУН Пустомитівщини за 1948-1951 рр. Комплекс складається з інформаційних звітів, писаних від руки, підпільних видань ОУН, таких як листівки, журнал "Ідея і чин", також "квитів" (розписок про отримання повстанцями від селян матеріальних речей та продуктів в обмін на підпільні гроші - бофони) та інші документи.

Найбільш цікавою в знахідці є серія із чотирьох бофонів на Великодню тематику, номіналами п'ять та двадцять карбованців, які були досі не відомі та не каталогізовані". 

Так виглядає одна зі знахідок з пустомитівського бідону

На жаль, бідон із часом трохи прогнив, тому частина документів втрачені, а решта в задовільному стані, але потребують реставрації, оскільки є крихкими. 

Знахідка буде частиною архіву Центру досліджень визвольного руху - незалежної наукової організації, одного з творців Національного музею "Тюрма на Лонцького". Після реставрації документи будуть переведені в цифровий формат, описані і готові до використання науковцями, а найцікавіші - експонуватимуться в музеї.

Чорні археологи продають архів УПА за 500 тисяч + ФОТО

Історик, голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В'ятрович додав: "Саме завдяки розгорнутій спільними зусиллями інформаційній роботі в медіа ця знахідка потрапила не до "чорних археологів", а звідти на ринок артефактів, а туди, де вона й має бути - до науковців і музею".

 Незабаром, після реставрації, документи стануть доступними для дослідників

За повідомленням прес-центру Центру досліджень визвольного руху, люди, які передавали архів, наголосили, що передали його науковцям, аби ця частинка нашої історії була доступна громадськості, а не стала предметом торгів чи загубилася в таємних архівосховищах.

Поповнення архіву ЦДВР віднайденими матеріалами сталося внаслідок роботи, яку провадить Центр, Національний музей "Тюрма на Лонцького" та створена нещодавно Тимчасова контрольна комісія з вивчення діяльності "чорних копачів" Львівської обласної ради, до якої як експерта запрошено історика Руслана Забілого.

Лопатою і детектором. Чорні археологи змінюють офіційних

Поштовхом до створення комісії стало інтернет-повідомлення про продаж повстанського архіву "чорними копачами", а також плюндрування поховань повстанців, вояків різних армій під час Першої та Другої світових воєн, несанкціоновані розкопки місць боїв. 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.