Спецпроект

Встановлено ім'я художника Пересопницького євангелія

Чотири мініатюри Пересопницького Євангелія намалював у XVI столітті відомий у той час майстер із галицького міста Самбір - Федуско.

Таке відкриття зробив львівський реставратор і художник Лев Скоп, повідомляє "УП.Життя" з посиланням на Радіо Свобода.

Досі ім'я автора мистецького оздоблення Пересопницького Євангелія не було відомо. Адже у XVI столітті майстри рідко підписували свої роботи. Художник Лев Скоп доводить, що фігуративні і орнаментальне оздоблення Євангелія виконав майстер Відродження - Федуско (повне ім'я не встановлено).

Лев Скоп пояснив, що він порівняв композиційні та іконографічні особливості мініатюр Пересопницького Євангелія з роботами Федуско, проаналізував деталі авторського стилю майстра.

Словом, працював як "криміналіст, досліджуючи і порівнюючи кожну деталь у роботі".

Майстер Федуско залишив єдину ікону "Благовіщення" для церкви в селі Іваничів зі своїм автографом і датою написання. І саме це дало можливість встановити інші праці іконописця, зазначив Скоп.

Дослідник також стверджує, що пересопницькі мініатюри цілковито відтворюють Самбірську школу малярства другої половини XVI століття. Самбір був одним із центрів розвинених ремесел Перемишльської землі, де діяла іконописна школа.

За припущенням науковця, малярську майстерню очолював Федуско. Він був освіченою людиною і знався на тогочасному малярстві Італії, Франції. Майстер орієнтувався на кращі європейські зразки і намалював цілий цикл різноманітних ікон.

За словами львівського  мистецтвознавця Тетяни Думан, встановлення імені майстра мініатюр Пересопницького Євангелія є науковим відкриттям і спричинить резонанс серед дослідників.

200 років триває вивчення цієї пам'ятки української книжкової культури і саме питання встановлення авторства мініатюр викликає найбільше дискусій і залишається інтригуючим.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.