Спецпроект

Історики склали список людей, які рятували від Голодомору

Історики впорядкували список людей, які допомагали українцям вижити під час Голодомору-геноциду 1932-33 років. Всього до переліку доброчинців увійшло 150 імен.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Кожен із доброчинців, жертвуючи власним здоров’ям та комфортом, а часто й ризикуючи життям, рятував голодуючих від страшної смерті.

Роботу над списком ще в 2009 році розпочав Український інститут національної пам’яті в рамках всеукраїнської акції "Людяність у нелюдяний час". Тоді історики отримали значну кількість листів зі спогадами врятованих про своїх рятівників, а також очевидців доброчинності.

"Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення, - зазначив один із упорядників списку, історик Володимир Тиліщак. - Це і вчителі, й лікарі, й священики. Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців."

За словами історика, часто наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам’яті, й досі мешканці українських сіл пам’ятають своїх рятівників.

Спогади читачів УП про те, як їхні родини пережили Голодомор

Наприклад, голова колгоспу "Незаможник" у селі Великий Хутір на Черкащині Яків Дробот організовував громадську кухню, на якій роздавали хліб тим, хто найбільше потребував, а також дитячі ясла для сиріт та бідних.

Директор школи села Дударків на Київщині Василь Івчук організував у школі харчування для школярів усіх класів, завдяки чому протягом 1933 року врятував від голодної смерті всіх дітей шкільного віку цього села.

На Миколаївщині лікар Іван Картава з смт Березнегувате рятував життя хворим, продовжуючи їм перебування у лікарні, де надавалося харчування. Він також ділився з хворими харчами з власного пайка.

Були непоодинокі випадки, коли бездітні сім’ї брали до себе сиріт чи дітей із багатодітних сімей, в яких уже не було нічого їсти. Завдяки цьому діти виживали. Ті родини, які тримали корів, ділили молоко не лише серед своїх, але й віддавали опухлим з голоду сусідам.

Цей список стане частиною книги "Людяність у нелюдяний час", яка наразі готується до друку. Упорядники — історики Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко.

Як відомо, цьогорічна громадська кампанія до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору присвячена якраз тим, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті.

Учасники Громадського комітету наголошують, що без знання таких праведних людей-доброчинців у часи Голодомору національна пам’ять про цей злочин проти українського народу буде неповною.

Читайте також на цю тему:

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українці у 1932-33 роках

"В Україні було два Голодомори" - американський історик

"Чорні дошки". Економічний метод знищення населених пунктів (+список сіл)

Майже 60% українців вважають Голодомор геноцидом

Як Голодомор змінив свідомість людей

Радянська преса 1932-33: "В Україні відкриваються нові ресторани" (ФОТО)

Чому не було спротиву під час Голодомору?

"Активісти забирали речі і одежу. А потім на базарі продавали"

"Мою прабабусю врятував сон, який указав на сховок із зерном"

"Мама сиділа в калюжі крові і гралася, хлюпала долоньками"

"Одна родина наїлася мухоморів, щоб умерти - і завдяки їм вижила"

Італійсько-французький комікс про Голодомор. ФОТО

Голоди 1833 і 1933 років: різниця в політиці влади

Геббельс у 1935-му: "Голодомор був". Навіть нацисти визнали

Чеський підручник з історії. Як пишуть про Голодомор (ФОТО)

Більше матеріалів, присвячених 1932-33 рокам, читайте на ІП у темі "Голодомор".

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.