Акунін зав'язав із детективами і розпочав писати "Історію Росії"

Відомий російський письменник, автор історичних детективів Борис Акунін (справжнє прізвище Григорій Чхартішвілі) завершує писати детективи, а візьметься за історію.

Про це він написав у своєму ЖЖ, повідомляє УП.Життя.

"Шановні читачі, хочу зробити оголошення, яке когось з вас засмутить, а когось, може, й ні. Я перестаю бути детективщиком".

"Серію про Фандоріна, звичайно, закінчу, але головним моїм інтересом і головним напрямком моєї роботи став багатотомний проект "Історія російської держави". Я, власне, приступив до цієї великої справи вже давно, і от - перший том, фух, написаний", - додав він.

"Цей пост для мене - історичний (в обох значеннях слова). Я його довго готував і зараз дещо хвилююся", - зазнався Акунін.

"Одні письменники мріють стати новими Толстими, інші - новими Чеховими. Я (прийшов час в цьому зізнатися) завжди мріяв стати новим Карамзіним", - пише Акунін.

"Своє літературне життя я почав з роману "Азазель", прозорого відсилання до повісті про нещасних Лізу і щасливого Ераста. Вже тоді я потай виношував мегаломаніакальний план: повторити карамзінську траекторію і, почавши з белетристики, прийти до написання історії держави російської", - зауважив письменник.

 Акунін із його любов'ю до постмодерну хоче бути новим Карамзіним - автором однієї з перших модерних хронік "Исторія государства Российскаго" (1803-1826)

За його словами, попри історичну освіту, він і сам не має цільного уявлення про історію власної країни.

"І це головна причина, що я взявся за справу. Хочу зрозуміти, як утворилася наша держава, як вона розвивалася і чому стала такою, яким сьогодні є", - зазначив Акунін.

Він також зауважує, що хоче написати цікаво і доступно про історію, яку насправді знають мало людей:

"Новий Карамзін, на мій погляд, потрібен тому, що вже двісті років "історії Росії" пишуть саме науковці-історики, а їх, окрім студентів та людей, поглиблено цікавляться минулим, мало хто читає.

Коли ж історію країни розповідає не вчений, а дилетант-белетрист, він у силу фаху піклується про те, щоб книгу було веселіше читати - як це робив Микола Михайлович [Карамзін]. Саме так писав історичні книги Айзек Азімов. Зараз аналогічний проект здійснює чудовий британський романіст Пітер Акройд - випускає том за томом монументальну "Історію Англії": серйозну і в той же час цікаву.

А щодо того, що історичні події добре всім відомі і без мого твору, заперечу: на жаль, далеко не всім і навіть, я б сказав, мало кому. Переважна більшість людей мають дуже імлисте уявлення про історію власної країни - лише фрагментарні відомості, та й ті в основному отримані з романів і кінофільмів.

Пишу я мовою зовсім ненауковою, іноді (не бійтеся, нечасто) навіть дозволяю собі жартувати, але при цьому фактологічних вільностей не допускаю і авторськими відступами не захоплююся. За моїми белетристичними романами вчити історію нікому не раджу, а за цим багатотомником - будь ласка. Тут усе буде зважено, відміряно і перевірено у фахівців".

При цьому Акунін планує писати, відкидаючи ідеологію - у письменника немає продуманої концепції, для якої вимагалося б знайти докази.

"Нинішні офіціозні наміри створити нову "правильну" історію - підтвердження того, що нейтральна і об'єктивна "Історія російської держави" може виявитися корисною", - зауважує він.

Щоб написати такий твір, Акунін читає першоджерела, з усієї маси фактів, імен, цифр, дат і суджень вибирає все безсумнівне, а малозначне і недостовірне відсікає.

Він також планує разом з серйозним томом "Історії" випускати інший, який міститиме повісті, дія яких відбуватиметься в епоху, описану у "серйозній частині".

Дивіться також:

Що написали українські історики для російськомовних?

Російський уряд витратить $8 млн на 20-томну історію Росії

В Києві відкрили пам'ятник автору білоруських історичних детективів. ФОТО

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.