Спецпроект

Сейму рекомендують називати події на Волині "геноцидом поляків"

Комісія Сейму (нижньої палати польського парламенту) з питань культури підтримала поправку у проекті резолюції до 70-річчя Волинської трагедії.

Згідно з поправкою, події на Волині визнаються "геноцидом" поляків, повідомляє Жечпосполіта.

За поправку проголосувала найменша більшість - 10 членів комісії були "за", і 9 висловилися проти.

Остаточне рішення з цього приводу Сейм проголосує найближчим часом, зазначив укладач проекту резолюції Роберт Тискєвіч (урядова партія "Громадянська платформа").

"Волинський злочин проти поляків з огляду на його організовану і масову природу - це злочин геноциду", йдеться у поправці.

Не повідомляється, як класифікується Волинський злочин проти українців.

Нагадаємо, днями голова Сейму Ева Копач заявила, що вважає за необхідне вжити слово "геноцид" у резолюції Сейму до 70-річчя Волинської трагедії.

Перед цим 148 депутатів від Партії регіонів і КПУ надіслали листа до спікера Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом, здійсненим українцями проти поляків.

Раніше планувалося, що Сейм назве події на Волині "етнічною чисткою з ознаками геноциду".

У МЗС України заявили, що Київ зацікавлений зробити усе можливе для того, щоб гідно вшанувати пам'ять жертв українсько-польського протистояння у Другій Світовій війні, однак виступає проти політизації трагічних сторінок історії.

Як відомо, у червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду". На підтримку документу проголосувало 55 сенаторів зі 100, 20 висловилися проти.

Після цього голова Сенату Боґдан Борусєвіч заявив, що українська сторона теж може звинуватити поляків у здійсненні геноциду над українцями.

Українська греко-католицька церква і Римо-католицька церква Польщі у спільній декларації закликали обидва народи до прощення і примирення.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.