Спецпроект

Сейм назве Волинь-1943 "етнічною чисткою з ознаками геноциду" - ЗМІ

"Волинський злочин - етнічна чистка з ознаками геноциду" - саме такий запис пропонують депутати Сейму, які займались узгодженням єдиного тексту резолюції з приводу 70-річчя Волинської трагедії.

Про це повідомляє польське видання Wpolityce з посиланням на РАР.

Найбільш контроверсійною частиною планованого тексту резолюції був запис щодо того, мала  Волинська трагедія ознаки геноциду. Tакож дебатувалось питання встановлення дати памятті жертв Волинського злочину – 11 липня.

Остаточно депутати польського парламенту погодились на формулювання "етнічні чистки з ознаками геноциду", стверджують польські журналісти.

Депутатська більшість проголосувала за те, щоб прибрати з остаточного проекту резолюції слова про встановлення "дати памяті жертв Волинського злочину".

За інформацією журналістів видання, після стилістичної редакції ключові моменти резолюції виглядають наступним чином:

"Надходить 70-річниця апогею злочину, вчиненого на Східних Кресах [креси - "окраїна, пограниччя" - польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які у 1919-1939 рр. входили до складу міжвоєнної польської держави - ІП] Другої Речі Посполитої Організацією українських націоналістів і відділами Української Повстанської Армії.

Організований та масовий характер злочину дає можливість говорити, що це були етнічні чистки з ознаками геноциду. У 1942-1945 на території Волині та Східної Галичини жертвами цього злочину стало близько 100 тисяч польських громадян".

Цей трагічний досвід має бути повернутий до історичної пам’яті сучасних поколінь, підкреслюється у проекті резолюції.

"Сейм Республіки (Речіпосполитої) Польщі вшановує пам'ять громадян ІІ-ої Республіки Польща, звіряче убитих українськими націоналістами", - написано у проекті резолюції. 

На початку тексту автори підкреслюють, що східні землі ІІ-ої Речі Посполитої "особливо сильно" постарждали під час Другої світової війни. На цих територіях зустрілись два найбільших тоталітаризми ХХ ст. - гітлерівський Третій Рейх та комуністичний Радянський Союз.

"Строката національна палітра даного регіону ускладнювала і без того напружену воєнну ситуацію, - зазначається у проекті резолюції. - Діяльність німецьких і радянських окупантів була спрямована на розпалення національної та релігійної ненависті". 

Проект резолюції висловлює "високу пошану і повагу" солдатам Армії Крайової, Самооборони Кресової та Батальонам Хлопським, які в тяжких умовах ставали на захист цивільних поляків. У проекті також висловлюється подяка всім українцям, які рятували поляків.

Проект даної резолюції був розроблений за участі Інституту національної пам’яті, Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва [відомство у складі польського Мінкульту - ІП] з залученням фахівців із міжнародного права. 

На думку експертів, запис про Волинський злочин як "етнічну чистку з ознаками геноциду" ("czystce etnicznej o znamionach ludobójstwa") відповідає історичній правді і не повинен призвести до суперечок між двома державами.

У роботі підкомісії приймали участь представники МЗС , які підкресили, що встановлення 11 липня днем пам’яті жертв Волинського злочину в Україні буде сприйнято як недружній жест.

Остаточно ухвалити резолюцію планується в липні, в передень трагічної річниці.

Тим часом праві кола, зокрема Національний рух, планують 11 липня провести Марш пам’яті Кресів.

Депутат польського парламенту українського походження Мирон Сич, який є головою сеймової Комісії у справах національних та етнічних меншин, закликав до примирення.

"Не варто полякам і українцям проводити аукціони на тему: "Хто кого більше вбив?". Як називати пацифікацію українських сіл? Чи це 100 тисяч, чи це 10 тисяч – вбивство залишається вбивством. Речі слід називати своїми іменами".

Як відомо, минулого тижня комісія Сейму (нижня палата парламенту Польщі) розглянула шість проектів резолюції щодо 70-річчя Волинської трагедії. Тільки в одному проекті - від правлячої партії - в тексті резолюції немає слова "геноцид".

Кілька днів тому Сенат (верхня палата парламенту Польщі) підтримав проект резолюції, в якому Волинська трагедія визначається як "злочин, що мав характер етнічної чистки, яка відповідає ознакам геноциду"

У квітні 2013 року в Сеймі Польщі було зареєстровано проект резолюції про визнання ОУН, УПА й дивізію "Галичи"злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр".

Пізніше Львівська облрада прийняла звернення щодо українсько-польських відносин в 30-40-х роках ХХ століття та 70-річчя Волинських подій, в якому засудила проект резолюції польського сейму.

У березні 2013 року своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів. У квітні з закликами до взаємного прощення виступили римо-католики Волині.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Червоне вторгнення. "Золотий вересень" з польської перспективи

"Ми побачили, як зі "Скали" виїхав ескадрон ворожої кінноти. Цього разу – в бойовому порядку. Визначені стрільці відкрили вогонь по сигналу мого пострілу. Відстань – 300-400 метрів. Падали вершники, падали коні". Бій без розуміння загальної картини. Без перспективи. Без надії. Спогади польського офіцера.

Пропаганда «Золотого вересня». Навіщо комуністи переклали на «мову» народних пісень заяву Молотова?

Невдовзі після "Золотого вересня" на західноукраїнських землях, що стали тепер радянськими, почали виникати "народні" пісні й вірші про "батька-Сталіна" та "польських панів". Така творчість, попри свій вдаваний "стихійний" характер, виходила напрочуд схожою на повідомлення ТАСС чи передовиці "Правди".

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.