Майданівці пропонують змінити керівництво Інституту нацпам'яті

Суспільні діячі Львівщини звернулися до в.о. президента Олександра Турчинова і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з закликом відновити статус Українського інституту національної пам’яті та призначити його директором історика Володимира В’ятровича.

Про це повідомляється на офіційній Facebook-сторінці Євромайдану Львів.

"Звертаємось до вас із проханням відновити статус Українського інституту національної пам'яті як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, - йдеться у зверненні. - Це усталена практика, яка відповідає зразкам Центральної та Східної Європи".

Як відомо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість було створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

У березні 2011 року голова УІНП Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані Ющенком, ані Януковичем.

Також львівські майданівці пропонують призначити керівником Інституту національної пам’яті кандидата історичних наук і активіста Громадського сектору Євромайдану Володимира В’ятровича.

"Володимир В’ятрович має усі необхідні навички та компетенції для ефективної роботи та очолення цієї установи. Українська наукова та просвітницька громадськість, Майдан безумовно підтримають таке призначення", – запевняють автори листа.

Звернення, зокрема, підписали: Іван Вакарчук, екс-ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, міністр освіти і науки України (2007-2010); Дзвенислава Калинець-Мамчур, проректор Національного університету імені Івана Франка; Олег Турій, проректор Українського католицького університету та ін.

Як відомо, у  2008-2010 роках Володимир В’ятрович працював на посаді директора Галузевого державного архіву СБУ, організувавши розсекречення КГБ і відкритий доступ до них.

У 2010-2011 роках був старшим запрошеним дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 є членом Європейської платформи пам’яті та сумління. У 2009 році році став співтворцем Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

У 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені відкрив Електронний архів визвольного руху з понад 14 тисячами документів.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.