Майданівці пропонують змінити керівництво Інституту нацпам'яті

Суспільні діячі Львівщини звернулися до в.о. президента Олександра Турчинова і прем'єр-міністра Арсенія Яценюка з закликом відновити статус Українського інституту національної пам’яті та призначити його директором історика Володимира В’ятровича.

Про це повідомляється на офіційній Facebook-сторінці Євромайдану Львів.

"Звертаємось до вас із проханням відновити статус Українського інституту національної пам'яті як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, - йдеться у зверненні. - Це усталена практика, яка відповідає зразкам Центральної та Східної Європи".

Як відомо, створений за президентства Віктора Ющенка Український інститут національної пам'яті був центральним органом виконавчої влади. У 2010 році президент Янукович ліквідував УІНП, натомість було створено науково-дослідну установу з аналогічною назвою у структурі Кабміну. 

У колишніх соціалістичних країнах Центральної і Східної Європи аналоги Інституту національної пам'яті мають право здійснювати не тільки наукову, але й слідчу діяльність. Водночас в управління цим установам передані архіви спецслужб часів соціалізму.

У березні 2011 року голова УІНП Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані Ющенком, ані Януковичем.

Також львівські майданівці пропонують призначити керівником Інституту національної пам’яті кандидата історичних наук і активіста Громадського сектору Євромайдану Володимира В’ятровича.

"Володимир В’ятрович має усі необхідні навички та компетенції для ефективної роботи та очолення цієї установи. Українська наукова та просвітницька громадськість, Майдан безумовно підтримають таке призначення", – запевняють автори листа.

Звернення, зокрема, підписали: Іван Вакарчук, екс-ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, міністр освіти і науки України (2007-2010); Дзвенислава Калинець-Мамчур, проректор Національного університету імені Івана Франка; Олег Турій, проректор Українського католицького університету та ін.

Як відомо, у  2008-2010 роках Володимир В’ятрович працював на посаді директора Галузевого державного архіву СБУ, організувавши розсекречення КГБ і відкритий доступ до них.

У 2010-2011 роках був старшим запрошеним дослідником Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 є членом Європейської платформи пам’яті та сумління. У 2009 році році став співтворцем Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

У 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені відкрив Електронний архів визвольного руху з понад 14 тисячами документів.

Дивіться усі матеріали за темою "Український інститут національної пам'яті"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.