Спецпроект

Музей історії Києва із бездомного стає небезпечним - Бригинець

Будівля біля метро "Театральна" на вулиці Богдана Хмельницького, 7, куди київська влада планує переселити бездомний Музей історії Києва, є потенційно високонебезпечною.

Про це заявив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Створена за вказівкою Прем'єр-міністра України М.Азарова комісія щодо здійснення всебічної перевірки відповідності спорудження скандальних об'єктів в Києві визнала будівлю на вул. Б.Хмельницького, 7 (скандальна забудова, в якій КМДА планує розташувати Музей історії Києва) потенційно високонебезпечною.

Також комісія, відзначила відсутність погодження проекту з органами культурної спадщини, виявила безліч порушень норм будівництва та запропонувала демонтувати це будівлю з відновленням скверу та комплексним благоустроєм території за кошти забудовника.

"Безумовно, О.Попов знає про високонебезпечність споруди, адже він особисто підписував лист на ім'я М.Азарова, в якому про це йдеться. Що його змусило проголосити переселення в цю споруду музею, який і справді потребує приміщення, не знаю, - наголосив Бригинець. - Але, так чи інакше Музей історії Києва, який був бездомним, перетворюється в потенційно високонебезпечний".

Депутат нагадав: з одного боку, Попов протягом останніх місяців заявляв, що скандальна забудова на Театральній буде демонтована, а з іншого виявилось, що голова КМДА весь цей час вів переговори з забудовником, щоб зберегти цей будинок.

На останній сесії Київради 14 липня 2011 року при обговоренні питання надання приміщення Музею історії Києва, який перебуває без приміщення з 2004 року, відразу три депутати з провладної коаліції - В.Грінюк, В.Дейнега, О.Омельяненко - заявили, що голова КМДА Попов планує надати Музею одне з приміщень Київської фортеці . Пізніше О.Попов заявив, що таких планів в нього не було.

Керівництво Музею історії Києва не підтримувало ідею переселення музею в одну з башт Київської фортеці, пояснивши це в листі від 3.08.2011 р до голови КМДА Попова тим, що запропонованої площі - близько 3 тис. кв. м - не достатньо. Площа торгового центру біля м.Театральна теж сягає близько 3 тис. кв. м, зазначив Бригинець.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.