ФСБ ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ РЕАБІЛІТУВАТИ РОЗСТРІЛЯНИХ У КАТИНІ

У Федеральній службі безпеки (ФСБ) Росії стверджують, що для реабілітації жертв Катинської трагедії не вистачає документів. І хоча у грудні 2010 року Держдума РФ визнала причетність Сталіна до розстрілу польських офіцерів, у січні 2011-го Верховний Суд Росії визнав законним засекречення документів про Катинь.

Про нестачу документів для реабілітації розстріляних польських офіцерів заявив начальник управління реєстрації та архівних фондів відомства Василь Христофоров, повідомляє "Ехо Москви".

Чиновник посилається на думку прокуратури та суду. Він зазначив, що за законом для реабілітації жертви репресії кримінальна справа має бути спрямована з архіву в прокуратуру чи суд. "На польських громадян таких справ немає, оскільки вони були знищені", - каже він. 

Посилання ФСБ на відсутність документів про катинський злочин - це юридичний прийом, направлений на те, щоб не реабілітувати розстріляних поляків, упевнений член правління міжнародного товариства "Меморіал" Ян Рачинський.

НКВД розстрілювало польських офіцерів і на території України. Розслідування

Рачинський висловив сподівання, що в закон про реабілітацію будуть внесені поправки, які виключать можливість подібних хитрощів.

17 вересня 1939 року радянські війська, що вступили на територію Польщі за наказом Сталіна — силоміць вивезли польських офіцерів та представників інтелігенції — всього понад 20 тисяч чоловік. Усі вони стали заручниками, спочатку їх мордували у камерах, а потім співробітники НКВС розстріляли їх у Катинських лісах під Смоленськом.

У листопаді 2010 року Держдума РФ визнала, що катинський злочин був здійснений за прямою вказівкою Сталіна та інших радянських керівників. Тоді ж російські комуністи заявили протилежне - що існують "незаперечні докази" про непричетність радянської влади до розстрілу польських офіцерів.

Онук Сталіна Євген Джугашвілі подав позов, у якому просить стягнути з депутатів РФ, які голосували за прийняття заяви про Катинь, 100 млн рублів у якості компенсації.

У січні 2011 року Верховний Суд РФ визнав законним засекречення документів Катинської справи.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.