Стус та Івасюк - це не Бандера і Шухевич. У кого ще можна відібрати Героя?

Суд визнав законними укази президента про присвоєння звань Героїв України Василю Стусу і Володимиру Івасюку. Хоча раніше за аналогічним позовом забрав звання Героя у Бандери та Шухевича. "Історична Правда" наводить список інших "негромадян", у яких можна забрати звання.

Відповідне рішення ухвалив Вищий адміністративний суд України, повідомляють "Коментарі" із посиланням на УНІАН.

За словами донецького адвоката Володимира Оленцевича, він отримав із Вищого адмінсуду постанови, якими залишені без змін рішення Донецького апеляційного адміністративного суду, якими раніше було відмовлено в задоволенні позовів Оленцевича щодо указів про присвоєння поетові Василеві Стусу (1938-1985 рр.) та композитору Володимиру Івасюку (1949-1979 рр.) звання "Герой України".

"Протягом більш ніж двох років це провадження залишалося без руху. І тільки 9 листопада 2011 Вищий адмінсуд остаточно залишив мій позов по Стусу без задоволення", - сказав Оленцевич.

1971: мюзикл із піснями Івасюка про любов дончанина і гуцулки (ВІДЕО)

Він розповів, що аналогічною виявилася й доля його позову щодо указу про присвоєння звання Героя України Івасюку.

Коментуючи постанови суду, Оленцевич заявив, що вони викликають у нього "певне здивування".

"Абсолютно аналогічні мої позови по Степану Бандері та Роману Шухевичу були задоволені", - нагадав адвокат, уточнивши, що позови по Бандері, Шухевичу, Стусу і Івасюку розглядали різні склади суддів.

"Виходить, що Вищий адмінсуд прийняв цілком протилежні рішення з абсолютно аналогічних речей", - заявив Оленцевич.

Самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Нагадаємо, звання Героїв України у Романа Шухевича і Степана Бандери були відібрані під приводом того, що вони не були громадянами України.

Спеціально для натхнення адвоката Оленцевича наводимо список інших людей, які не встигли побути громадянами сучасної Української держави, але отримали звання Героя.

 Хай спробує "абсолютно аналогічно" засудити і їх:

1. Михайло Василишин - воїн-кулеметник Другої Світової війни, загинув 1945 року.

2. Августин Волошин - політичний, культурний і релігійний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, 1938 року - прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, у 1939 році - президент цієї держави. Помер у 1945-му у Бутирській тюрмі (Москва).

3. Олексій Берест - радянський офіцер, учасник Другої Світової війни. Під час штурму рейхстагу, спільно з М.А.Єгоровим і М.В.Кантарія за підтримки автоматників роти І.А.Сьянова виконав бойове завдання з встановлення прапора Перемоги над рейхстагом. Загинув у 1970 році, рятуючи дитину від смерті під колесами поїзда.

4. Микола Ващук - ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, загинув у 1986 році.

5. Василь Ігнатенко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

6. Олександр Лелечко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

7. Микола Тітенко - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

8. Володимир Тішура - ліквідатор аварії на ЧАЕС, загинув у 1986 році.

9. Олексій Гірник - пенсіонер, колишній політв'язень, здійснив політичну акцію самоспалення біля могили Тараса Шевченка біля Канева у 1978 році.

10. Кузьма Дерев'янко - радянський воєначальник, генерал-лейтенант. 1945 року підписав від Радянського Союзу Акт про капітуляцію Японії. Помер у 1954-му.

11. Василь Івчук - директор Дударківської школи в 1932-1938 роках, який рятував учнів від голодної смерті в 1932-33 роках. Розстріляний НКВД 1938 року.

12. Григорій Китастий - український музикант, колишній диригент і керівник Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США. Помер 1984 року. 

Про те, хто є Героєм України і за що дають це звання, читайте на "Історичній Правді".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.