Спецпроект

Янукович і Коморовський відкрили меморіал у Биківні

Президенти України та Польщі Віктор Янукович та Броніслав Коморовський відкрили Міжнародний меморіал жертв тоталітаризму на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

Про це повідомляє "УТ".

Президенти поклали квіти до української, польської частин та загального Меморіалу. Пролунав символічний дзвін пам’яті.

Президенти виголосили промови. Коморовський подякував українській стороні, а також польським дослідникам за зроблену роботу в облаштуванні на території заповідника польського воєнного цвинтаря, де захоронено останки близько 2 тисяч поляків, вбитих НКВД.

Як відзначає видання , Коморовський говорив більш емоційно, у той час як Янукович говорив сухо, іноді плутаючись у словах. Приміром, у своїй промові він сказав "ворогов народів" замість "ворога народу".

Янукович говорив про Биківню і заплутався у слові "тоталітаризм"

Одразу після офіційної частини Янукович залишив Меморіал, а президент Польщі залишився на мобелень.

На відкриття меморіалу приїхали українські чиновники, зокрема, радник президента Ганна Герман, голова КМДА Олександр Попов. Польська делегація приїхала у складі близько 500 осіб. Також на церемонії були присутні посли ЄС та США.

Охоронців заходу були приблизно стільки ж, скільки й учасників церемонії.

Нагадаємо, у Биківнянському лісі під Києвом розташовані найбільші в Україні місця поховань жертв масових політичних репресій.

Там був об’єкт спеціального призначення НКВД, де у кінці 1930-х - у 1940-х роках відбувалися масові захоронення закатованих та розстріляних у позасудовому порядку, вирок стосовно яких виконували в Києві.

За даними науковців, у 1937-1941 роках там були таємно поховані понад 100 тисяч репресованих комуністичною владою.

Биківнянський меморіальний комплекс відкрили 30 квітня 1994 року. Міжнародний меморіал створено за проектом Лариси Скорик.

Як відомо, Український інститут національної пам'яті просив польську сторону утриматися від застосування "нічим не обґрунтованого поняття "польський військовий цвинтар у Биківні" - оскільки серед репресованих громадян міжвоєнної Польщі були не тільки поляки, але й українці, євреї та інші нації.

У листопаді 2011 року обидва президенти заклали в Биківні "капсулу пам'яті" до польської частини меморіалу.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.